Православне Прибужжя

Великий Покаянний канон святого преподобного Андрія Критського

Перлиною Православного Богослужіння є Великий Покаянний канон святого преподобного Андрія Критського. Саме читанням цього розчуленого зову душі прп. Андрія Матір-Церква відкриває нам ворота Святої Чотиридесятниці.

У перші чотири дні Великого Посту цей канон ділиться на частини і читається на Великому повечір’ї, а на Утрені в четвер п’ятої седмиці читається повністю. Більше ніж 1300 років Свята Церква завдяки цьому твору відкриває нам глибину покаяння. Цей канон можна описати як покаянний плач, що розкриває нам всю безодню гріха. Проникливі слова збентежують душу християнина і пробуджують спрагле серце людини від гріховного сну. Преподобний Андрій майстерно зображає нам великі образи – Адама і Єву, рай і гріхопадіння, патріарха Ноя і потоп, Давида, Обітованну Землю і особливо Христа і Церкву.

Канон написаний від першої особи, але оплакуючи власні гріхи св. Андрій Критський молитовно зітхає ніби за гріхи всьго людства. Канон розпочинається з особистого волання: «З чого я почну оплакувати окаянні діла мого життя? Який початок покладу я, Христе, нинішньому риданню?». Один за одним повстають перед нами наші гріхи, що глибоко пов’язані зі всією історією людства і трагедією відносин між Богом і людьми.

Історія гріхопадіння, першого відступництва людей від Бога усвідомлюється прп. Андрієм, як його особиста історія: «Я вчинив злочин первозданного Адама; я знаю, що я відкинутий від Бога і вічного Його Царства і солодкості через мої гріхи... Я втратив божественні дари. Я осквернив одіж моєї плоті, осквернив те, що було, Спасе, за образом і подобою. Я потьмарив душевну красу насолодою пристрастей. Нині я розірвав першу мою одіж, яку мені на початку зіткав Сотворитель, і тому я нагий» – взиває прп. Андрій. Він засуджує свою душу за служіння гріхам і пристрастям, спонукає її прокинутись від гріховного сну, розкриває перед нею, яким є пагубним гріховний стан її, закликає душу відректись від гріха і з’єднатись з чеснотами.

Великим цей канон називається головним чином через свою обширність. Якщо інші канони складаються із 30-ти тропарів,то Канон Андрія Критського складається з 250-ти. Також великим канон називається через великий і глибокий, сповнений розчулення зміст. Пошкоджений гріхами людей лукавий світ помилково вважає, що він здоровий, хоча потребує невідкладного лікування і дієвого оновлення від темряви гріхів.

Святі отці називають покаяння початком і головною умовою духовного життя. Пройшовши шлях Великого посту і очистивши себе покаянням – «духовною банею» – від гріховної скверни, людина зустрічає Христове Воскресіння разом з Христом, з’єднавшись з Господом для вічного блаженного життя.

вятив

17 липня вшановують пам’ять святителя Андрія, Архієпископа Критського. Він відомий завдяки своїм Богослужебним співам та безліччю канонів. Найвідоміший з них – Великий покаяний канон, у якому святитель оплакує сумний стан грішника та вчить нас замислюватися про гріхи і сподіватися на милосердя Боже.

   Житіє Святителя Андрія Критського 

Народився святитель в сім’ї християн, які проживали в Дамаску. Від народження хлопчик був німим, через сім років він, разом зі своїми батьками, причастився в церкві Божественних Тайн Тіла і Крові Христових, його німота миттєво зникла і він почав говорити. Неймовірно вражений і вдячний хлопчик почав вивчати святе письмо та богословські науки. На чотирнадцятому році життя Андрій прибув до Єрусалиму, щоб прийняти постиг в обителі преподобного Сави Освяченого.

Святий Андрій жив суворим, цнотливим життям. Його чесноти і неймовірна стриманість дивували оточуючих. Прославившись своїм розумом і аскетичним життям, він став писарем у Єрусалимській Патріархії.

У 679-му році він, як місцеблюститель патріаршого престолу, став учасником Константинопольського 6-го Вселенського Собору. Після закінчення собору святий Андрій повернувся до Єрусалиму і перебував там у своїх звичних богоугодних заняттях, піклувався про сиріт, паломників, допомагав хворим. Та невдовзі його викликали до Константинополя і призначили архідияконом до храму Святої Софії, Премудрості Божої.

За імператора Юстиніана II святий Андрій був рукопокладений у архієпископа Критського.

Святитель Андрій написав велику кількість Богослужебних співів і став засновником нової літургійної форми – канону. Найбільше відомий Великий покаянний канон, що містить в своїх 9 піснях 250 тропарів і читається під час Великого Посту. У першу седмицю Посту на повечір’ї він читається по частинах і повністю – у четвер на утрені п’ятої седмиці.

Він помер під час подорожі, повертаючись на Крит з Константинополя, де перебував у справах Церкви. Мощі були перенесені до Константинополя і зберігалися в монастирі його імені, де їх бачили паломники ще в 1350 році.