Але чому ці багаті землі опинилися в такому статусі? Чому тут не будувалися міста й парафіяльні храми, як на Галичині чи Волині?
Відповідь кроїться в трагедії XIII століття. До монгольського погрому Нижнє Побужжя було інтегроване в орбіту Київської Русі — тут існували руські поселення, розвивалося християнство, процвітала торгівля.
Проте навала Батия буквально випалила цю інфраструктуру.
Осіле слов'янське населення було або винищене, або змушене тікати на північ, під захист лісів.
Землі сучасної Миколаївщини перетворилися на кочовища Золотої Орди. А коли сама Орда в XIV столітті почала розпадатися через внутрішні міжусобиці (так звану «Велику зам'ятню»), регіон став класичним **пограниччям** — геополітичним вакуумом, де зіштовхувалися інтереси одразу кількох світів:
Християнської Європи
в особі Великого князівства Литовського, що стрімко розширювалося на південь;
Мусульманського Сходу
в особі кримських татар та пізніше — Османської імперії;
Залишків кочових орд
, які нікому не підкорялися.
, які нікому не підкорялися.
Немає коментарів:
Дописати коментар