Православне Прибужжя

У візантійській та сучасній грецькій традиції, наскільки я можу це простежити, ніколи не вимагалось, щоб християнин кожен раз сповідався перед Причастям. Сповідь і Причастя розглядаються як два окремих таїнства. Мені невідомо, щоб Вселенські собори ухвалювали будь-які канони щодо обов’язкової сповіді перед Причастям. Цей звичай утвердився в Румунській та слов’янських церквах. Я віддаю перевагу грецькому підходу. При цьому кожен християнин зобов’язаний регулярно сповідатися, але не обов’язково щоразу, коли іде до Причастя. Така практика і в Оксфорді. Я б хотів, щоб сповідь розглядали як окреме таїнство, а не просто елемент підготовки до Причастя. Я розумію, що існують пастирські труднощі, де дуже багато людей часом бажає приступити до Причастя, тоді як священики просто не мають часу вислухати всі сповіді. Вважаю за краще уникати частої сповіді, щоб сповідь лишалась справді серйозним таїнством, щоб було достатньо часу: для сповідника – встигнути відкрити своє серце, а для священика – серйозно досліджувати його стан, що неможливо зробити, коли за сповідником вишикувалась черга в сто осіб…

– Тоді постає питання: як я можу приступати до Святого Причастя, якщо за час, що минув після останньої сповіді, я встиг згрішити? Хай навіть не настільки серйозними гріхами, як вбивство чи перелюб, а так званими повсякденними, але ж все одно скоїв гріх?

– Ви маєте рацію: всі ми грішники, і грішимо щодня й щогодини. Але повинні розрізняти досить серйозні гріхи, які неодмінно маємо сповідувати, і гріхи менш серйозні. Звичайно, таке розрізнення не може бути цілком, остаточно обґрунтованим, адже перед Богом кожен гріх – це серйозно, тим не менш, ми повинні вміти гріхи розрізняти. Якщо хто-небудь скоїв перелюб, він обов’язково повинен сповідатися і, ймовірно, понести певну епітимію. З іншого боку, якщо ми згрішили тільки помислом, це не перешкоджає нам причащатися. Якщо ми дуже сильно посварилися з другом, то повинні спочатку покаятися в цьому, перш ніж приступати до Причастя, але якщо ця сварка була короткочасна і ми одразу примирилися, то можемо, на мій погляд, причащатися і без сповіді.

Давайте усвідомимо, що Причастя подається нам саме на відпущення гріхів, – адже якраз про це ми просимо перед причащанням. Хоча, зрозуміло, Причастя – ніяк не заміна сповіді. Крім того, і в молитвах перед Причастям ми так само просимо прощення наших гріхів.

Фрагмент розмови з митрополитом Калістом Уером