Православне Прибужжя

Підготовчі дні до Святої Чотиридесятниці

Великому посту передують підготовчі Неділі та тижні. Порядок служб Великого посту і підготовчих до нього Неділь, що починаються Неділею про митаря і фарисея, і Страсного тижня, що закінчується у Велику суботу (всього 70 днів), викладено в Постовій Тріоді.

Приготування до Святої Чотиридесятниці починається невдовзі після свята Богоявлення. Власне Чотиридесятниці передують чотири підготовчі Неділі: про митаря і фарисея (без тижня), про блудного сина, м'ясопусна і сиропусна (з тижнями).

У підготовчі Неділі та тижні Церква готує віруючих до посту поступовим введенням стриманості: після загального тижня відновлюються пости середи і п'ятниці; потім слідує вищий ступінь підготовчої помірності – заборона їсти м'ясну їжу. У підготовчих службах Церква, нагадуючи про перші дні світу і людини, про блаженний стан прабатьків і їхнє падіння, про пришестя на землю Сина Божого для спасіння людини, налаштовує віруючих до посту, покаяння і духовного подвигу.

У синаксарі сирної суботи говориться, що подібно до того, «як вожді перед озброєним військом, що вже стоїть у строю, говорять про подвиги древніх мужів і тим підбадьорюють воїнів, так і святі отці, для тих, хто розпочинає піст вказують на святих мужів, що просіяли в пості, і навчають, що піст полягає не тільки у не споживанні їжі, але й в приборканні язика, серця та очей».

Таке приготування до посту Чотиридесятниці є давнім встановленням Церкви. Так, знамениті проповідники IV століття святі Василій Великий, Іоан Золотоустий, Кирил Олександрійський у своїх бесідах і словах говорили про помірність у Неділі, що передують Великому посту. У VIII столітті преподобні Феодор і Йосиф Студити склали служби Неділі про блудного сина, м'ясопусної і сиропусної; у IX столітті Георгій, митрополит Нікомидійський, склав канон на Неділю про митаря та фарисея.

Готуючи до посту і покаяння, Церква в першу Неділю прикладом митаря і фарисея нагадує про смиренність, як справжній початок і основу покаяння і всякої чесноти, і про гординю, як головне джерело гріхів, яке оскверняє людину, віддаляє її від людей, робить боговідступником, що ув'язнює себе в гріховну оболонку.

Смиренність, як шлях до духовного піднесення, показав Сам Бог Слово, що упокорився до найбільш немічного стану людської природи – «до образа раба» (Флп. 2, 7).

 

У піснеспівах Неділі про митаря і фарисея Церква закликає відкинути – пихату гординю, самолюбство, згубне, «хвалькувате хизування» і «мерзенне піднесення».

Для пробудження почуттів покаяння і скорботи за гріхи Церква в підготовчі Неділі співає на воскресних ранніх, починаючи з Неділі про митаря і фарисея і закінчуючи п'ятою неділею посту, після Євангелія, співу «Воскресіння Христове бачивши» і читання 50-го Псалма тропарі: «Покаяння відкрий мені двері, Життєдавче», «На спасіння стежки скеруй мене, Богородице», «Множество вчинених мною гріхів згадуючи, окаянний, тремчу». Зближуючи 70-денний період Тріоді з 70-річним перебуванням Ізраїля у Вавилонському полоні, Церква в деякі підготовчі Неділі оплакує духовний полон нового Ізраїля співом 136 псалма «На ріках вавилонських».

В основу першої стихири – «Покаяння відкрий мені двері» – покладено притчу про митаря: з неї взято порівняння для зображення покаянного почуття. В основі другої пісні – «На спасіння стежки» – лежить притча про блудного сина. В основі третьої – «Множество вчинених мною гріхів» – передбачення Спасителя про Страшний суд.

В Неділю про блудного сина євангельською притчею (Лк. 15, 11–32), від якої отримала назву і сама Неділя, Церква показує приклад невичерпного милосердя Божого до всіх грішників, які зі щирим покаянням звертаються до Бога. Жодний гріх не може похитнути людинолюбства Божого. Божа благодать виходить на зустріч, душі, що розкаялася і навернулася від гріха, що перейнялася надією на Бога, вітає її, прикрашає і торжествує примирення з нею, якою б вона не була гріховною раніше, до свого розкаяння.

Церква наставляє, що повнота і радість життя полягають у благодатному союзі з Богом і постійному спілкуванні з Ним, а віддалення від цього спілкування служить джерелом духовних лих.

Показавши в Неділю про митаря і фарисея справжній початок покаяння, Церква розкриває всю його силу: при істинному смиренні і розкаянні можливе прощення гріхів. Тому жоден грішник не повинен зневірятися у благодатній допомозі Отця Небесного.

У суботу м'ясопусну, яка називається також Вселенською батьківською суботою, Церква звершує поминання «від усіх віку спочилих з вірою тих, що пожили благочесно і померли благочесно, або в пустелях, або в містах, або в морі, або на землі, або на всякому місці... аж від Адама всіх братів і сестер наших, усіх родичів, кожної людини, що в житті з вірою послужили, і до Бога відійшли». Церква просить старанно «для них в час суду відповідь добру дати Богові і отримати стояння праворуч Його в радості, разом з праведними, і бути достойними Царства Його».  

За неосяжним Промислом різною буває смерть у людей. «Слід же знати, – говориться в синаксарі, – що не всі, хто в прірви падає, і у вогонь, і в море, і страждають від моровиць, і холоду, і голоду, за прямим наказом Божим. Бо це з благовоління Божого одним дається, іншим за попущенням, а іншим заради науки і попередження, а іншим для очищення».

У суботу м'ясопусну Церква з свого людинолюбства особливо молиться за тих померлих, які не отримали церковного відспівування або взагалі церковної молитви: «узаконених псалмів та співів пам'яті не отримали». Церква молиться щоб участі з праведними отримали ті», «що потонули у воді і були винищені війною, охоплені землетрусом і вбивцями забиті, і вогнем спалені». Підносяться моління за тих, хто в невіданні і не в своєму розумі закінчив своє життя, про тих, яким Господь, Який все корисне знає, попустив померти раптовою смертю – «від смутку і радості, що відійшли несподівано» і про тих, хто загинув у морі або на землі, на річках, джерелах, озерах, які стали здобиччю звірів і птахів, убиті мечем, спалені блискавкою, замерзли на морозі та в снігу, поховані під земляним обвалом чи стінами, убиті через отруєння, задушення та повішення від ближніх, загинули від будь-якого іншого виду несподіваної та насильницької смерті.

Думка про кінець нашого життя при згадці про тих, що відійшли вже у вічність, отвережує кожного, хто забуває про вічність і приліплюється всією душею до тлінного і швидкоплинного.

М'ясопусна Неділя присвячена нагадуванню про загальний останній і Страшний суд живих і мертвих (Мф. 25, 31–46). Це нагадування необхідне для того, щоб люди, що грішать, не вдалися до безтурботності і недбальства про своє спасіння в надії на невимовне милосердя Боже. Церква у стихирах і тропарях служби Неділі зображує наслідки беззаконного життя, коли грішник постане перед справедливим Судом Божим.

Нагадуючи про останній Суд Христовий, Церква водночас вказує і справжній зміст самої надії на милосердя Боже. Бог милосердний, але Він і праведний Суддя. У богослужбових піснеспівах Господь Ісус Христос називається правосудним, а Суд його – праведним і непідкупним. І закоренілі грішники, і ті, що безтурботно покладаються на милосердя Боже повинні пам'ятати про духовну відповідальність за свій моральний стан, а Церква всім своїм богослужінням цієї Неділі прагне привести їх до усвідомлення своєї гріховності.

На які справи покаяння та виправлення життя особливо звертається увага? Насамперед і головним чином, на діяння любові та милосердя, бо Господь виголосить Суд Свій переважно у справах милосердя, і до того ж можливим для всіх, не згадуючи про інші чесноти, не однаково доступні для кожного. Ніхто з людей не має права сказати, що він не міг допомогти голодному, напоїти спраглого, відвідати хворого. Речові справи милості мають свою цінність тоді, коли вони будуть проявом любові, що володіє серцем, і пов'язані з духовними ділами милості, якими і тіло, і душа ближніх полегшуються.

Остання підготовча Неділя до Святої Чотиридесятниці називається сирною, сиропусною, масляною. Протягом цього тижня вживається молочна їжа: молоко, сир, олія, яйця.

Церква, знижуючи нашу неміч і поступово вводячи нас у подвиг посту, встановила в останній тиждень перед Чотиридесятницею вживати сирну їжу, «щоб ми, від м'яса і багатоїдності ведені до суворої стриманості ... помалу увійшли в піст ». У сиропусні середу та п'ятницю піст покладено суворішим (до вечора)

Піснеспівами сирного тижня Церква вселяє нам, що цей тиждень є вже напередодні покаяння, передсвято помірності, седмиця очисна. У цих співах Свята Церква запрошує до посиленої стриманості, нагадуючи про гріхопадіння прабатьків, що походить від нестриманості.

У сирну суботу відбувається спогад святих мужів і жон, які в подвигу посту засяяли. Прикладом святих подвижників Церква зміцнює нас на подвиг духовний, «щоб ми дивлячись на їхнє первісне, незлобиве житіє, різні творимо чесноти, які є під силу», пам'ятаючи, що й святі подвижники і подвижниці, які прославляються Церквою були людьми, такими, як ми.

Остання неділя перед Великим постом має в Тріоді назву Неділі Спомину Адамового вигнання з раю. В цей недільний день згадується подія вигнання наших прабатьків із раю.

Пдготовлено за «Настольная книга священнослужителя».

Переклад українською протоієрей Миколай Капітула