У третій половині IV століття Церква переживала період відродження й одночасно – гостру боротьбу за чистоту віри. У цей час Господь підніс в Малій Азії одного з найясніших пастирів — святителя Амфілохія Іконійського, друга і співтрудника великих отців Каппадокійців, памʼять якого сьогодні вшановує Свята Церква.
Амфілохій народився в родині благочестивих християн у Каппадокії. Його виховували в дусі боголюбної строгості та глибокої освіти. Був близьким родичем святителя Григорія Богослова, і саме цим духовним середовищем сформувався його погляд на Церкву, як на живу таїнственну реальність.
Молодий Амфілохій був відомий як блискучий юрист і філософ. Проте в певний момент він залишає світську кар’єру і йде в усамітнення, щоб присвятити життя Богові. Його тихе подвижництво стало початком шляху, який привів його до архіпастирського служіння.
У 374 році Амфілохія одностайно обрали єпископом Іконія (нині — Конья в Туреччині). Його служіння припало на час непримиренної боротьби з аріанством. Він став одним із найміцніших стовпів Православ’я, поряд зі святителями Василієм Великим та Григорієм Богословом.
Святитель сповідував догмат віри твердо й мудро. На Соборах виступав проти аріан та македоніан, відстоюючи рівність Сина і Святого Духа з Отцем. Його слово було ясним, сильним, переконливим — слово пастиря, який особисто переживає істину.
Про Амфілохія згадують як про людину надзвичайної лагідності й внутрішнього миру. Проте коли справа стосувалася істин віри, він був непохитним. Історики згадують, що він особисто звертався до імператора Феодосія, коли той вагався щодо вирішення аріанського питання.
У народі святитель прославився милосердям — допомагав бідним, сиротам, захищав ображених, підтримував переслідуваних православних. Його слово було як тепла олива, що зцілює рани і зміцнює ослаблених.
До нашого часу дійшла коротка, але глибока молитва святителя Амфілохія, яку він промовляв, залишаючись наодинці з Богом:
«Господи, даруй мені серце чисте,
розум світлий,
віру непохитну,
любов всеохопну
і мужність стояти в істині Твоїй».
У цих словах — характер святителя і вся сила його духу.
Після кількох десятиліть служіння святитель відійшов до Христа в глибокій старості, залишивши після себе образ пастиря, що поєднав мудрість, лагідність і апостольську твердість. Його життя стало прикладом того, як Бог діє через тих, хто слухає Його голос і не боїться свідчити істину.
#святийдня
Немає коментарів:
Дописати коментар