Православне Прибужжя

Самогубство-страшний гріх.

Дорогі браття та сестри, сьогодні хочу звернути вашу увагу на дуже важливу, складну та болісну тему — самогубство. Це важкий і важливий момент, який кожен з нас має розуміти в контексті нашої віри та духовного життя.

Біблія чітко вчить, що життя — це дар від Бога. У Псалмі 138 сказано: “Ти створив мої внутрішності, виткав мене в утробі матері моєї. Дякую Тобі, що я дивно і чудесно влаштований; чудесні Твої діла, і душа моя добре знає це.” (Пс. 138:13-14) Господь дає нам життя з певною метою. Кожен наш день — це Його благословення, а ми покликані берегти це життя, навіть коли воно здається важким або сповненим страждань.

Самогубство — це страшний гріх, адже це відкидання дару, який Бог дав нам. Але разом з тим, ми маємо пам’ятати, що Господь дає людині стільки випробувань, скільки вона може витримати. У першому посланні до Коринтян сказано: “Не буде вам спокуси понад можливість, але з спокусою дасть і вихід.” (1 Кор. 10:13) Випробування, через які ми проходимо, є частиною нашого духовного шляху. Вони даються нам не для того, щоб ми зламалися, а для того, щоб ми могли зміцнитися і наблизитися до Бога.

Самогубство не може бути вирішенням проблем. Якщо б кожен із нас, стикаючись із неправдою, зрадою, хворобами чи важкими втратами, обирав би такий шлях, чи було б сенс жити? Яким чином ми могли б здобути вічне життя, якщо б здаватися стало нормою, коли біль і випробування перестають здаватися терпимими?

Людина, яка вирішує звести рахунки з життям, часто думає, що, вбивши себе, позбавиться страждань. Але насправді — страждання для неї тільки починаються. І якщо земні муки були тимчасовими, то муки після смерті стають вічними. Бо той, хто сам відкидає життя, яке дав йому Бог, позбавляє себе можливості покаяння і спасіння.

І в Біблії прямо сказано:

“Боязким же й невірним, і мерзотним, і вбивцям, і розпусникам, і чарівникам, і ідолопоклонникам, і всім неправдомовцям — їхня частка в озері, що горить вогнем і сіркою, — це смерть друга.”

(Об’явлення 21:8)

Тому й самогубці, як ті, що стають вбивцями самих себе, Царства Небесного не успадкують, якщо не буде покаяння, якого вже неможливо принести після смерті.

З іншого боку, Церква, згідно з благословенням архієреїв, іноді дозволяє відспівування тих, хто покінчив з життям самогубством, якщо вважається, що людина була психічно хвора, тобто не могла повністю усвідомлювати свої вчинки. В таких випадках Церква молиться за помилування душі такої людини, але ми не можемо забувати, що покаяння і зміна мають відбуватися саме тут, на землі, коли є час і можливість.

Тому, коли ми стикаємося з горем втрати близької людини через самогубство, наш обов’язок — це молитися за її душу . Ми повинні молитися, щоб Бог простив цей гріх, якщо ми віримо, що ця людина була у великому стражданні чи була психічно хворою. Наші молитви, милостиня, добрі справи — це те, що може допомогти у прощенні гріха того, хто покинув цей світ таким шляхом.

Важливо пам’ятати, що на тому світі покаяння вже неможливе, і тому ми повинні скористатися кожною можливістю для покаяння тут, на землі, поки ми ще маємо час. Але рішення залишається за Богом, і ми уповаємо на Його милосердя. Тільки Бог знає серце кожної людини, і Він — єдиний, хто може судити.

Дорогі браття та сестри, давайте не забуватимемо, що наше життя — це дар, і ми маємо оберігати його, не дозволяючи обставинам цього світу втягнути нас у відчай. Ми маємо підтримувати один одного, допомагати в скрутні моменти і молитися, бо молитва є найсильнішою зброєю проти темряви цього світу.

Нехай Господь допоможе нам всіма силами прагнути до життя і зберігати віру в Нього, навіть у найтемніші хвилини.

Нехай Бог благословить усіх нас. Амінь.

https://www.facebook.com/share/1Zi3JB2Rcd/