Православне Прибужжя

Трансцендентна міра людини: логос, тропос і нігілізм диявола

Бог не приймає міру людини у формі вже наявного тварного її буття. Справжня міра людини полягає в тій ідеї, яку має про неї Бог. Буття людини є причетним до істини й життя настільки, наскільки вона відповідає цій ідеї. Тому людина служить меті, яка не закладена безпосередньо в її природі.

Показовим є приклад шахових фігур: кожна має свої правила руху, проте сам хід партії неможливо вивести лише з їх природи. Так само й люди служать цілям, не вміщеним у їхній природі, - і це можна назвати трансцендуванням об’єктивної істини. 

Звідси випливає: відповідність людини трансцендентній Божій волі є відповідністю її власній сутності. Воля Божа є мірилом і сутністю творіння, внутрішньою фактичністю людини, її духовним «ДНК».

Перевершення людиною власної природи не руйнує її видової основи - логосу. Людина отримала від Творця гарантію сталості: логос залишається незмінним, тоді як тропос надає можливість пристосування до Божого задуму, допомагаючи відповідати власній неповторній сутності. 

Отже, відношення Бога до людини полягає не у зміні того, що вона є за своїм логосом, а у тому, як вона є, тобто змінюється її тропос. 

Ідентичність людини пов’язана з тим, що Бог бачить її не як застиглий факт, а як неповторність, в якій втілюється Його воля. Він міряє людину не іманентною мірою її природи, а трансцендентною мірою тієї ідеї, яку має про неї.

Диявол, навпаки - бачить норму людини у її природі й так само визначає власну норму через свою об’єктивну природу. Тому він відстоює «правду як очевидність». Він доводить і собі, і іншим, що істинність його буття, як і істинність людини, не може перевищувати фактичну видиму природу. 

Його боротьба є боротьбою за владу очевидності та безпосередності, а отже - за приєднання до його нігілістичної партії якомога більшої кількості прихильників. Це і є диявольська форма нігілізму.

Автентична зацікавленість диявола у тому, щоб людина була на його боці, пояснюється його примітивністю: він - істота, проклята перед усіма тваринами, розумово нижча за них. Диявол сприймає дійсність не інтелектуально, а інстинктивно. Якщо людина теж починає діяти інстинктивно, він паразитує на ній як на своєму «однодумцеві». Так збільшується його «колгосп тварин», партія безумців.

Таким постає антиінтелектуальний ландшафт його зацікавленості у людині: хоча диявол вважає, що бореться за «об’єктивну правду», насправді там, де панує закон очевидності, неминуче зневажається людина і її неповторність. Там руйнується Божа любов, а натомість утверджується тоталітаризм - тобто пекло.

Будучи примітивним, диявол хоче зробити всіх такими, яким є він сам. Його агресія є процесом деперсоналізації людини, анексією людяності через руйнування образу Божого. Ця разюча короткозорість і недалекоглядність, використовуючи ресурси колективної пам’яті всупереч есхатологічній пам’яті, перетворює людину на річ, архівує її, позбавляючи живої унікальності.

У диявола немає власної сили - він використовує силу людини, якщо вона погоджується жити в межах природного детермінізму. Саме тому він не може змусити людину, а лише користується її орієнтацією на п’ять відчуттів і на об’єктивність чотирьох стихій світу.

Святий Максим Сповідник навчає, що ті люди, які позбулися темпоральної залежності, звільнилися від влади своїх п’яти відчуттів і від залежності від чотирьох стихій світу, - втекли від диявола і його пристрастей. А хто орієнтується лише на об’єктивну реальність, той стає донором диявола.

https://www.facebook.com/share/1A1auToYut/