Православне Прибужжя

7 вересня пам'ять преподобномученика Макарія, Овруцького, Канівського. Мч. Созонта.

Преподобномученик Макарій, архимандрит Овруцький належить до великого Собору святих угодників і чудотворців землі Волинської. Народився святий у 1605 році в місті Овручі Волинської губернії, у сім’ї Токаревських, відомих ревнителів Святого Православ’я. З дитинства він навчався при Успенському Овруцькому монастирі, де прийняв чернецтво і пройшов всі ступені монастирського подвигу і духовного росту, починаючи з послушника і закінчуючи архимандритом. У 1660 році архимандрит Макарій став настоятелем Овруцького монастиря.

Понад десять років йому довелося вести безперервну боротьбу з домініканцями (латино-поляками), які різними способами старалися відібрати в ченців належні їм землі та майно, тим самим хотіли змусити братію покинути монастир. Тільки в 1671р., після спустошення Овруча татарами, святий архимандрит покинув монастир, у якому не залишилось жодного ченця, і вирушив для духовних подвигів у Києво-Печерську Лавру. Але такі захисники Православ’я як святий Макарій, були потрібні не тільки в Києві, а більше всього на підступах до Києва. Митрополит Київський Йосиф (Нелюбович-Тукальський) призначив архимандрита Макарія настоятелем Канівського монастиря. У Канівському монастирі в 1672 році знайшов притулок син Богдана Хмельницького – Юрій. Гетьман Правобережної України Петро Дорошенко, який покинув у 1678 році Туреччину, прийняв російське підданство не без поради преподобномученика, теж часто відвідував святого Макарія. У відповідь на цю «зраду» турецькі правителі послали на Україну війська, які 4 вересня вдерлися в Канівський монастир.

Святий Макарій зустрів ворогів на паперті храму турки вимагали від нього видати монастирські скарби. Почувши відповідь преподобномученика, що всі наші вічні скарби на небі, турки повісили його за руки і за ноги між двома стовпами. Через два дні святому відрубали голову. Свідки мученицької смерті архимандрита Макарія занесли його тіло в монастирську церкву, у якій для безпечності закрилися. Однак, турки повернувшись побачили в цьому велику духовну єдність і самовідданість віруючого народу і вирішили підпалити храм. Та мощі святого залишились неушкодженими, а наші предки віддали своє життя за віру. Святе тіло преподобномученика Макарія Канівського, Овруцького чудотворця поховали під жертовником того ж храму. В 1942 році мощі були перенесені в Троїцьку церкву Черкас, а з 1965 року вони знаходяться в храмі Різдва Пресвятої Богородиці того ж міста.

Пам'ять преподобномученика Макарія звершується в Неділю 2-у після П’ятидесятниці, 7 вересня, 13 травня, 10 жовтня разом з усіма святими Волинської землі.

 

Мученик Созонт Килікійський

Мученик Созонт, походив із Лікаонії, був пастухом. Він уважно читав Писання і любив ділитися своїми знаннями про Єдиного Бога з пастухами, які збиралися біля нього. Багатьох він привів до віри в Христа.

Якось уночі, коли він сидів під дубом, йому було видіння, яке закликало його до подвигу мучеництва за Христа. Він вирушив у місто Помпеополь, де готувалося святкування на честь язичницького золотого ідола, що стояв у капищі. Ніким не помічений, святий Созонт увійшов у капище, відламав руку ідола і, роздробивши її, роздав золото убогим.

Зникнення руки в ідола викликало тривогу і сум’яття в місті: багатьох почали підозрювати, залучати до допиту та мучити. Не бажаючи бути винним у стражданні інших людей, святий Созонт пішов до імператора Максиміана (284–305) і оголосив, що він відламав руку в ідола. «Я це зробив, – сказав він, – щоб показати безсилля вашого бога. Він не бог, а німий і глухий ідол. Я хотів би всього його роздробити на частини, щоб люди не поклонялися більше виробам рук своїх».

Імператор у сильному гніві наказав нещадно мучити святого Созонта. Його повісили і стругали тіло залізними кігтями, потім одягли йому на ноги залізні чоботи з цвяхами всередині, і водили містом. Після цього знову повісили і били залізними палицями доти, доки не роздробили кістки. У страшних муках святий Созонт віддав дух свій Богові (бл. 304).

За наказом імператора слуги розвели сильний вогонь, щоб спалити тіло мученика, але раптово заблищала блискавка, загримів грім і сильний дощ залив полум’я багаття. Вночі християни взяли тіло мученика і поховали його.