Православне Прибужжя

#Шевченко211

 Сьогодні урочисто відзначаємо 211-ліття від дня народження академіка Тараса Шевченка – нашого національного генія, світоча і пророка.

Сповнене муками, лаврами і терновим вінком життя поета – це боротьба за свободу творчості, історичну пам’ять і людську гідність, а його неперевершена художня творчість – це природне джерело патріотизму, любові до України, правдивої совісті та чину незламної нації. Тарас Шевченко, на думку академіка Івана Дзюби, - справжній голос нашого народу до людства, яким долаємо прірву між нещирим спекулюванням його іменем та глибинним світовідчуттям його творчості, історичної епохи та світової величі:

Я так її, я так люблю

Мою Україну убогу,

Що проклену святого Бога,

За неї душу погублю.

 

В роки російсько-української війни правдиве слово Тараса Шевченка – в уважному прочитанні на фронті та у школах, в бомбосховищах та за кордоном, на сценах та велелюдних мітингах на підтримку нації, отже, всюди, де пульсує кров борців за незалежність великої держави. Його постать, феномен і геній такий же неусталений, як і сама Україна, яка досі поперек горла осатанілим лаптеногим людожерам, златоустим українофобам і недоумкуватим малоросам. Це вони робили з нього вурдалаку, з нас – «салоїдів», а з тисячолітньої держави – «хохляндію». Але ж ні – наш «народ із крові і землі», а ми – діти його зорі, що з Кобзаря росте (за М. Вінграновським):

Та й москаль незгірша штука:

Добре вміє гріти руки!

Суть Шевченкового “Кобзаря” - в екзистенційній природі нашого національного опору, правди і справедливості. Це він понад півтора століття поспіль надихає, стверджує і робить дужчими мільйони громадян незламної країни. І в тоталітарні часи, і під ракетними обстрілами його неперебутня творчість, яку не знищили ані Емський указ та Валуєвський циркуляр, тотальне російщення, цензура і лінгвоцид в окупації – чи не найкращий підручник з української мови та історії України, статут війська і формула спротиву, істинний дороговказ до національної єдності, справедливості та перемоги. Наш феномен стійкості ще і в тому, що ні солдатчина чи шпіцрутени, прострелені пам’ятники або стерті з лиця землі міста, страшні катування і пекельний полон не зупинять і не зламають безстрашних нащадків поета з розправленими крилами, дужими спинами і чистими душами:

Борітеся – поборете,

Вам Бог помагає!

За вас правда, за вас слава

І воля святая!

Про національний феномен українців говорив і мій батько, Шевченківський лауреат Дмитро Кремінь. У своїй промові на врученні найбільшої державної премії він зауважив наступне: «Ці бунтівні хлопчики й дівчатка здатні не тільки на голодні походи й протести, це – українська еліта, котра прийшла у світ із психологією переможців. Це Шевченкові діти – ненароджені, та нарожденні, це діти героїв Крут, яким випало стояти не під шлюбним вінцем, а під кулями більшовицько-матроської орди, це – діти Карпатської Січі, отже – нащадки й правнуки не прадідів поганих, рабів і підніжків, бидла й сміття історичного. …Вони народилися і стали людьми не в імперії, не в заляканій Малоросії, а в знищеній, та незнищенній, як дух і матерія, омріяній у найстрашніших часах – Україні». 

Тож зміцнюймо наше військо, утверджуймо рідне слово, дбаймо про батьків і дітей, будьмо гідними, сміливими і незламними. Захищаючись від московської навали, утверджуймо найдорожчу на світі Україну. Бог нас ніколи не покине, як і великий Тарас Шевченко Україну:

І на оновленій землі

Врага не буде, супостата,

А буде син, і буде мати,

І будуть люде на землі.

https://www.facebook.com/share/1AJiJihKDj/