Православне Прибужжя

Чи обов'язково перед Таїнством Євхаристії (св.Причастя) приступати до Таїнства Покаяння (св. Сповіді)?...

Повноцінний аналіз і вичерпна відповідь на дане запитання - може стати темою окремої науково-богословської роботи. 

Стосовно цього питання вже давно точаться дискусії як у середовищі ПЦУ, так і в середовищі УГКЦ. Але якщо УГКЦ вже кілька десятиліть обширно практикує неприв'язку Таїнства Євхаристії до Таїнства Покаяння, то в ПЦУ така практика існує лише у невеликій кількості парафій. Однак, все більша кількість як священнослужителів, так і богословів - виносять обговорення цього питання в публічну площину. 

Мій особистий короткий підсумок найбільш обгрунтованих аргументів на користь того, що благочестивий християнин може приступати до святого Причастя без обов'язкової Сповіді в той день: 

- У древній церкві Покаяння і Трапеза Господня були не прив'язані одне до одного. Людина сповідувала свої гріхи тоді, коли відчувала внутрішню необхідність в акті каяття. А от причащалися вірні - під час кожної літургії. І, наприклад, друге правило Антіохійського собору (341 р.) напоумлює тих християн, які не причащаються: "Всі, що входять до церкви, і слухають Священні Писання, але, через якесь відхилення від порядку, не беруть участі у спільній молитві з народом, або відвертаються від прийняття Святої Євхаристії, нехай будуть відлучені від Церкви доти, поки не висповідаються, виявивши плоди покаяння, і будуть просити прощення, і таким чином зможуть його отримати...".

- Практика прив'язки св. Сповіді до св. Причастя спочатку виникла в середовищі середньовічної католицької церкви. Мотивом такої прив'язки була боротьба з єретиками: для того, щоб розуміти переконання людини, спрямованість її вірувань і поглядів, переконатися, чи не належить вона до противників католицької церкви - необхідно було стимулювати цю людину на індивідуальну розмову із представником церкви. Можна це було повноцінно зробити лише наклавши на віруючих обов'язок регулярної Сповіді, і, відповідно, тільки після сповіді, прийняття Причастя.

- На землях теперішньої України строга традиція обов'язкової Сповіді перед Причастям бере свій початок з російської імперії. Причина такого підходу до цих Таїнств у світської та церковної влади в російській імперії була, майже, та ж сама, що й свого часу у католицької церкви. На священиків та єпископів покладалися, окрім іншого, розвідувальні функції. Згідно "Духовного регламенту" (1721 р.), як основного зводу церковно-державних законів, священнослужитель, який під час сповіді почув від каяльника інформацію про те, що той думає щось противне політиці світської чи церковної влади - повинен був негайно доповісти про це своєму єпископу, чи іншим визначеним для цього особам. Якщо під час слідства над єретиком чи державним заколотником виявлялося, що священик приховав чиїсь злі наміри висловлені під час сповіді - він прирівнювався до співучасника з підсудним. 

З метою такого контролю над населенням російської імперії, 21 вересня 1722 року "Святейший правительствующий синод" видав Указ "О ежегодном исполнении христианского долга исповеди и св. причастя, о получении от духовников письменных о том свидетельств". Відповідно до даного Указу, кожен, хто хоча б раз на рік приступив до обов'язкової Сповіді, отримував своєрідний документ про це, який відігравав роль посвідчення, на зразок сучасного паспорта громадянина.

- На сьогоднішній день, у більшості православних помісних церков - Таїнство Сповіді не прив'язано до Таїнства Євхаристії.

- Вважаю, що вибір сповідатися чи ні перед Причастям - необхідно віддати на розсуд, совість та особисту духовну практику кожного християнина окремо. Не знаходжу жодних серйозних богословських аргументів на те, щоб людину, яка благочестиво бажає причаститися - змушувати в обов'язковому порядку перед цим сповідатися. Таким чином, у багатьох випадках, Таїнство Покаяння - лише втрачає свій сакральний зміст та першохристиянську суть, перетворюючись у формально-традиційний акт.

https://www.facebook.com/profile.php?id=100009406198084