Православне Прибужжя

Тільки в Україні був дивовижний і надзвичайно людяний звичай( зразок для всього світу), за яким козак міг спокутувати найтяжчий гріх під час війни.

Який? І чому?

(до речі він зберігся до 20 сторіччя і зафіксований в Холодноярській республіці)

Відповідь.

Звичайно козака могла врятувати дівчина, яка забирала його під вінець прямо із місця страти. Такий звичай був поширений не тільки в Україні.

Але був один, який був в Україні під час війни (я спеціально написав).

Козак міг врятувати своє життя і отримати прощення провини, коли одружувався із вдовою, яка мала дітей.

Під час війни гинуло багато чоловіків і діти лишалися сиротами.

Тож добавляти смертей не хотіли. Навпаки, злочинець спокутував свою провину тим, що своє нове "очищене" життя присвячував осиротілим дітям і родинам.

Народ має вижити і зберегтися. Нова смерть не допоможе цьому. А от життя заради продовження роду і народу потрібне, гуманне і людяне.

В цьому наша українська древня ментальність.

"Не за славу, чи гроші, не за ставочок зариблений, чи пасіку порядну, а заради наших дітей, дружин і народу нашого!"- так писалося в універсалах Гетьманів.

Цей шляхетний звичай є взірцем для всього світу.

І зараз, в час війни, теж набуває такого сакрального значення.

Цим ми відрізняємося від диких ординців і московитських нелюдів, які тільки нищать життя і цілі покоління.

Український народ має вижити і продовжитись у майбутньому.

А в Холодноярській республіці відбувся суд над бандою грабіжників і вбивць, які тероризували холодноярські села в ті часи.

Цю банду називали "Дев'ять Юхимів", бо там дійсно було дев'ять бандитів, яких всіх звали Юхимами.

Ніхто не міг з ними впоратися. І люди послали до холодноярських отаманів. Козаки схопили бандитів і судили їх перед всіма людьми. Кожного виводили і опитували свідків і питали чи може хто сказати щось в їх захист. Нікого не виправдали і скарали на горло.

Врятувала останнього Юхима вдова, яка сказала слово на його захист, якщо він одружиться з нею. Він погодився.

Тоді отаман протягнув шаблею борозну від місця суду до церкви і наказав бандиту Юхиму їсти цю землю.

Юхим ліз навколішки і злизував язиком землю до самої церкви. Там його і одружили.

Він прожив довге життя, але з ним не спілкувалися і переходили ьна іншу сторону вулиці при зустрічі. Бо знали,що це "той самий Юхим, який землю їв".

Зате діти мали батька. Хоч такого. І вижили.

Козацькі звичаї- одні із найкращих і найцікавіших сторінок української історії.

Сашко Лірник©️