Музей трипільської культури з арт центру і комплексу музеїв "Рай слав'янський".
Посудина з колекції В.Марчака з трипільським календарем.
Відкриття Трипільської культури стало важливою подією для археології та вивчення історії прадавніх цивілізацій Європи.
Це відкриття відбулося в другій половині XIX століття, коли археологічні розкопки розпочалися на території сучасної України та Молдови.
Трипільська культура, яка існувала приблизно з 5400 до 2750 років до нашої ери, була однією з найрозвиненіших землеробських цивілізацій Європи, що вирізнялася своїми високими досягненнями у виробництві кераміки, землеробстві та будівництві великих поселень.
Перші сліди цієї культури були виявлені археологом Вікентієм Хвойкою в 1893 році під час розкопок біля села Трипілля, що на Київщині.
Дослідження цієї культури продовжуються і до сьогодні, відкриваючи все нові аспекти життя, вірувань та мистецтва давніх землеробів, які залишили значний слід у розвитку ранніх цивілізацій Європи.
Особливо видатною спадщиною трипільців є їхня кераміка, що вирізняється витонченими формами, багатим орнаментом та символізмом, який відображає релігійні та світоглядні уявлення цієї культури.
Матеріали та техніка виготовлення
Для виготовлення своїх глиняних виробів трипільці використовували місцеву глину, яку ретельно підготовляли: видаляли домішки та змішували з дрібнозернистими домішками, такими як пісок, щоб покращити її пластичність.
Трипільські гончарі знали техніки формування посуду без гончарного круга. Вони використовували ручне формування, викладаючи глину у вигляді джгутів або ліпили її вручну, досягаючи при цьому високої симетрії та тонкості стінок.
Для декорування своїх виробів трипільці використовували різноманітні техніки: заглиблене різьблення, гравірування, нащипування та лощення.
Після нанесення орнаменту глиняний виріб сушили, а потім випалювали в печах або вогнищах. Випалювання відбувалося при температурі від 600 до 900 градусів Цельсія, що забезпечувало міцність та довговічність кераміки.
Форми та призначення посуду.
Трипільська кераміка характеризується багатством форм і розмаїттям призначення.
Серед найпоширеніших виробів були глечики, миски, чаші, горщики та кубки. Також виготовляли великі посудини для зберігання зерна, що свідчить про розвиток землеробства та осілий спосіб життя трипільців.
Деякі форми посуду мали ритуальне призначення — такі вироби знаходили в похованнях або в місцях, пов’язаних із культовими обрядами.
Окрім посуду, трипільці виготовляли керамічні статуетки, серед яких особливе місце посідають фігурки жінок з перебільшеними формами. Ці фігурки пов’язують з культом родючості та материнства, що був важливим для землеробських культур.
Трипільські майстри виготовляли різні види посуду, які мали як практичне, так і ритуальне призначення.
Основні форми посуду включали горщики, миски, глечики, чаші, а також великі ємності для зберігання запасів.
Горщики – це був найбільш поширений вид трипільського посуду, що використовувався для приготування та зберігання їжі. Горщики мали різну форму й розмір – від невеликих кухонних до великих ємностей для зерна або води. Особливо цікаво, що їх часто оздоблювали геометричними візерунками, спіралями та хвилеподібними лініями.
Глечики використовувалися для зберігання рідин, таких як вода або молоко. Вони зазвичай мали вузьку горловину й широке тіло. Відмінністю трипільських глечиків був їхній декоративний характер – глечики прикрашалися вишуканими орнаментами, які наносили на поверхню за допомогою фарб, вирізів або відбитків.
Миски та чаші виготовлялися різного розміру й призначення: від невеликих чаш для пиття до глибоких мисок для зберігання й подачі їжі. Вони відрізнялися різноманітністю форм і майстерністю декорування. Чаші часто прикрашали орнаментами з точок і ліній, які повторювали мотиви природи, що оточувала трипільців.
Кубки були більш рідкісним, але дуже вишуканим типом посуду, який міг використовуватися під час ритуальних заходів. Вони мали витягнуту форму й були прикрашені складними візерунками, які могли відображати релігійні вірування або пов’язані з родючістю.
Біноклеподібні посудини – ці посудини отримали свою назву через свою незвичайну форму, що нагадувала бінокль. Вони, ймовірно, мали культове призначення, можливо використовувалися в ритуалах, пов’язаних із шануванням богів або природних стихій.
Орнамент та символіка
Однією з головних особливостей трипільської кераміки є складний та символічний орнамент. Серед мотивів, які використовували гончарі, виділяють спіралі, хвилясті лінії, меандри, трикутники та кола. Спіральний орнамент, зокрема, асоціюється з ідеями вічного руху, циклічності часу та переродження. Але, це лише припущення адже трипільці не лишили нам письмових згадок про свої вірування. Важливою частиною трипільської кераміки є кольорове оздоблення. Трипільці використовували червону, чорну та білу фарби для розпису своїх виробів. Кольоровий розпис наносили на поверхню посудини після випалу або перед ним.
Знахідки та значення для дослідження
Розкопки трипільських поселень на території України відкрили тисячі унікальних зразків кераміки, які стали важливим джерелом для вивчення цієї культури. Завдяки цим знахідкам дослідники отримали можливість краще зрозуміти соціальну структуру, релігійні уявлення та побут трипільців. Важливі археологічні знахідки були зроблені в Черкаській, Київській, Вінницькій, Кіровоградській та Одеській областях, де розташовувалися найбільші поселення трипільців.
Кераміка оздоблювалася сакральними символами і набувала магічних властивостей, які конкретизувалися певними знаками, відповідно до дійових ресурсів магії. При цьому магічні властивості посудини забезпечували не тільки те, що на неї було зображено, але на посуд переходили магічні властивості інструмента, яким наносилося зображення. Саме цим можна пояснити стійкість використання для орнаментації посуду традиційних інструментів з кістки певних птахів і тварин, іклів кабана, мушлі, мотузки, тощо. Таке оздоблення мало приховане, езотеричне, символічне, сакральне значення та надавало силу, яка за допомогою перенесення символу переходила до предмета, який з їх допомогою виготовлявся.
Так, посудина може поєднувати антропоморфні, зооморфні та орнітоморфні риси, передані як доволі реалістично або суто символічно, що відповідають синкретичному сакральному образу. Антропоморфізм в трипільській кераміки поширений вельми широко. Певною мірою його можна вважати візитною карткою культури давніх землеробів. Власне фігурний антропоморфний посуд з яскраво вираженими реалістичними формами або деталями зустрічаються рідко. Але посудини наділені окремими елементами – символами або знаками антропоморфізму постійно вживалися у повсякденній практиці.
Посуд з антропоморфними символами з'являється на Україні разом з появою трипільської цивілізації і характерний вже для самих ранніх фаз її розвитку. За майже двохтисячолітню історію трипільської культури антропоморфні символи на кераміці зазнають стилістичних модифікацій, відповідних змін стилів орнаментації і форм кераміки. Серед формально систематизованих символічних зображень можна виділити різноманітні образи, які утворюють складну і стабільну систему сакрального світу трипільської цивілізації. Традиції трипільців, з одного боку, мають яскраві неповторні риси, а з іншого – знаходить відповідності серед матеріалів землеробської ойкумени Південно-Східної Європи, Середземномор’я, а також у міфології давніх цивілізації Сходу, що вказує на їх витоки.
Відомі дослідники – В.М.Даниленко, Б.О.Рибаков, М.Гімбутас – звертали увагу на трипільський антропоморфний посуд, але їх цікаві висновки мали загальний характер.
Натомість ми вирішили зупинитися на детальному аналізі одного типу антропоморфних посудин з майже неосяжного кола таких трипільських виробів.
Серед матеріалів раннього етапу трипільської культури у керамічних комплексах всіх поселень присутні антропоморфні посудини.
Реконструйовані екземпляри походять з Олександрівки, Тимкова, Слобідки, Сабатинівки ІІ, але найбільш яскраву колекцію антропоморфних посудин презентують колекції Одеського археологічного музею.
За даними С 14 ці пам’ятки датуються рубежем VI – V тис. до н.е.
Маються на увазі посудини, які у класифікаційних керамічних схемах носять назву грушоподібних.
Цей тип посуду характеризується досить специфічними морфологічними ознаками, які, на наш погляд, обумовлені саме намаганням трипільських гончарів надати виробу певних антропоморфних рис.
Вони мають форму майже тотожну українським чавункам, якими може і зараз де ні де користуються господині у хатньому господарстві: невисокі вінця трохи схилені всередину, тулуб наближається до сфери, придонна частина витягнута, висотою до 1/3 загальної висоти посудини, циліндрична або трохи звужена до низу.
Висота ранньотрипільських грушоподібних посудин коливається від 15 до 40 см.
Зазвичай цей тип кераміки багато оздоблений різноманітною ритою орнаментацією.
Переважно заглиблені орнаментальні композиції на цих посудинах утворено прокресленими лініями, каннелюрами або відбитком штампу. Знахідки, наприклад у Гребенюковому Ярі, на фрагментах грушоподібних посудин рештки фарбування зон між візерунком червоною вохрою після випалу, а елементів орнаменту білою пастою, дозволяє припускати, що ранньотрипільські посудини, яки ми сприймаємо як вироби з ритим декором, були оздоблені поліхромним візерунком, який не зберігся, бо фарба наносилася після випалу.
Аналіз технологічних особливостей ранньотрипільського посуду взагалі і грушоподібних посудин зокрема, дає підстави вважати, що, по перше, заглиблені елементи орнаментації виступали не як окремі частини оздоблення, а як основа для нанесення пастозної фарби. По друге, ранньотрипільська поліхромія, яку тепер ми можемо тільки реконструювати, бо фарба, нанесена після випалу виробу не стійка і погано зберігається, крім застосування мінеральних фарб, забезпечувалася системою випалу. Так, чорне тло посудини ранньотрипільські гончарі отримували завдяки відновлювальному режиму випалу кераміки. Таким чином, комплекс технологічних прийомів який складався з методики випалу та застосування мінеральних фарб - червоної вохри та білої пастозної маси. Цю масу, як встановив В.Ф.Петрунь, виготовляли з різної сировини. Поєднання цих барвників забезпечувало ранньотрипільському посуду саму ту тріаду кольорів, що притаманна культурі трипільської мальованої кераміки: чорний, червоний, білий. Ця обставина підкреслює не тільки генетичне коріння останньої, але і єдину традицію сакральної сфери.
Отже, на чорному тлі грушоподібної антропоморфної посудини відтворено червоною фарбою з білим облямуванням складну рухливу негативно-позитивну символічну орнаментальну композицію. Дуже часто до такої композиції залучено два або чотири невеликих наліпних горбочка, які називають ручками-вушками. Вони можуть бути конічні, нагадуючи ріжки, соскоподібні, опуклі, рідко зустрічаються іншої форми, і розташовуються симетрично на найширшій частині посудини. Грушоподібні посудини накривалися покришками, оздоблення і конструкція яких відповідала посудині, а пара ручок-вушок з отворами розташовувалася на краю так, що у ручки посудини та покришки можна було протягнути мотузку, яка з’єднувала рухому покришку з посудиною.
На грушоподібних посудинах найбільш поширений візерунок із штрихованих стрічок та зон переважно білого кольору. До складних композицій входять такі елементи, як овали, кола, ромби, стилізоване зображення змії. Типовою орнаментальною композицією, як що дивитися на посудину в плані, є візерунок у вигляді свастики, хрестоподібні композиції з овалів, концентричних окружностей, заштрихованих зон.
Саме на грушоподібних посудинах розповсюджені зміїні сюжети у різних варіантах.
Докладне обгрунтування антропоморфного сенсу форми грушоподібних посудин та деяких інших форм кераміки належить В.І.Маркевичу і є важливим етапом у вивченні духовного світу трипільців. Знахідка на поселенні Нові Русешти антропоморфної грушоподібної посудини з “умовно-реалістичними” рисами дозволила її автору стверджувати, що та має певні скульптурні елементи і відтворює дві жіночі постаті, що стоять спинами одна до одної. Причому дві ручки-вушка передають “редуковані руки”, парні мініатюрні наліпні горбочки – груди, опукла масивна частина тулубу відповідає гіпертрофованій “тазостегневій зоні”, а придонна частина -гомілкам та ступням. Трикутник Венери оздоблений орнаментом у вигляді ромбу дозволяє стверджувати, що антропоморфне зображення пов’язано із жіночою статтю. В.І. Маркевич слушно порівнює особливості трактування фігурної посудини з теракотами і вважає можливим припустити, що антропоморфізм посудини, трикутник Венери з ромбом – символом вагітності, орнаментальні кола та ямки підпорядковані культу родючості, а жіноча постать з гіпертрофованими стегнами ототожнюється з верховним божеством трипільського пантеону. Причому “ромб – символ вагітності або засіяного поля, круги – символи верховного чоловічого божества – сонця та місяця, ототожнюються з образом священного бика. Ряди каннелюр передають, вочевидь, поняття про зоране поле, а ямки містять в собі поняття прозакладене в землю насіння”. Факт подвійності антропоморфної посудини В.І.Маркевич пояснює як “прояв великого жіночого божества в двох іпостасях подібно до месопотамських Нани – богині кохання та материнства та Інани – богині війни”.
Звичайно, трактування окремих елементів багатокомпонентного та насиченого різноманітними символами антропоморфного образу, що відтворює грушоподібна посудина з Нових Русешт, викликає значні труднощі, бо шлях обмежено зрозумілих символів та сприйняття символіки як аналогії, не наближає нас до реального сприйняття їх трипільцями , оскільки речі, яки сприймалися давньою людиною як знакові, наділялися символічним змістом, логіку якого можливо зрозуміти, в першу чергу, завдяки контексту всього комплексу знакової системи даного суспільства взагалі, а не вилучаючи з нього випадково окремі символи. Співставлення грушоподібних посудин із виробом з Нових Русешт дає можливість В.І.Маркевичу трактувати сферичний тулуб посудини як зону тазу та стегон, придонну – як ноги, а покришки до посудин - як частину стилізованої антропоморфної фігури, антропоморфні риси якої значною мірою редуковано в порівнянні з посудиною з Нових Русешт.
В.І.Маркевич простежує існування антропоморфних грушоподібних посудин до етапу С ІІ Трипілля-Кукутені. Всебічно аналізуючи грушоподібні антропоморфні трипільські посудини автор висловлює думку, що гіпертрофовані стегна фігури пояснюються уявленням про образ “великої богині-матері яка народжує усі земні та небесні блага”.
Посудина з колекції В.Марчака з трипільським календарем.
Музей трипільської культури з арт центру і комплексу музеїв "Рай слав'янський".
Можливо, візерунки, серед яких є символи Місяця у різних фазах, свідчать про причетність їх до місячного сакрального календарю.
За даними Е. Бікермана, майже усі народи на земля використовували фази Місяця для вимірювання часу, римляни стверджували, що “Місяць править місяцями”. Більшість народів Середземномор’я починали відрахування місяця з появою нового серпанка, ця традиція збереглася у релігійному календарі мусульман і досі, як і визначення деяких біологічних циклів людини та рослинного світу.
Місяць відповідно до Сонця рухається із заходу на схід, тобто навпроти годинникової стрілки.
Як згадувалося вище, серед орнаментальних композицій на антропоморфних посудинах спостерігаємо рух окремих фігур візерунку як у такому, так і у зворотному напрямку.
А серед елементів орнаменту встановлюються символи Місяця у різних фазах.
Можливо, такі особливості ранньотрипільської орнаментації свідчать про використання при підрахунку часу не тільки Місяця, але і Сонця.
Причому всі елементи, які мають певне знакове навантаження підпорядковано числовому коду, часто кратному 4, який мав сакральне значення в багатьох культурах, в тому числі і в Месопотамії.
М.Еліаде називає Місяць “універсальною мірою”, а час, який вимірюється та керується фазами Місяця, “живим часом”, бо він завжди співвідноситься з якою-то космічною реальністю.
Поєднання в одному зображенні знаків змії та Місяця, встановлене на антропоморфних посудинах, на нашу думку свідчить про існування синкретичного місячного персонажу трипільського сакрального світу - Місячної Змії.
З цього приводу нагадаємо думку М.Гімбутас про поклоніння доіндоєвропейського населення старої Європи космічним силам, одна з яких виступає у образі Зміїної Богині . Дослідниця вважає, що цей образ відтворюють жіночі постаті антропоморфних статуеток або фігурних посудин з головами або обличчям, яке нагадує зміїне, із зображенням спіральних сюжетів в оздобленні.
Звертаємо увагу на те, що М.Гімбутас пояснює поєднання символів Богині та змії злиттям цих знаків у єдиний образ. Символіка змії на її думку відображує такі поняття, як “життєва сила”, “перетворення”, а зміїна спіраль символізує космічні життєві сили, подібні до значення : “божественне око” “сонячна енергія”, “повний Місяць . Останнє поєднує символи змії та Місяця.
До місячних істот відносить змію і М.Еліаде, який вважає, що сенс та магічна сила луни, символіка спіралі, змії, які виходять з інтуїції Місяця, як норми ритмічних змін та закону плодючості, відомий вже з льодовикового періоду. Спіраль – місячна символіка, співвідноситься і символами води, жінки, плодючості .
Розповсюдження серед ранньотрипільських матеріалів, в першу чергу в орнаментації антропоморфних посудин, спіралеподібних зміїних композицій у сполученні із знаками Місяця у різних фазах, дозволяє стверджувати, що вони насичені переважно місячною символікою, невідривно пов’язанною із зміями.
Останні, на нашу думку, виступають не як символи землі, а як місячні персонажі. Таким чином, ранньотрипільські антропоморфні посудини, які символічно відтворюють фігуру Богині, поєднують символіку Місяця, жінки, змії, що демонструє в світогляді трипільців конкретний прояв складних сакральних уявлень в системі космобіологічних поглядів людини архаїчного суспільства, яка “ намагається до повної інтеграції космосу та людини у єдиний божественний ритм, сенс якої магічний та сотериологічний: володіючи прихованими силами, людина потрапляє у центри космічної енергії і так приходить до абсолютної гармонії з Всесвітом”.
Ми вважаємо, що є всі підстави розглядати ранньотрипільські грушоподібні антропоморфні посудини, як жіночу фігуру, оповиту місячними зміями. Можливо, що це постать місячної зміїної Богині. Певні аналогії знаходимо цьому серед образів в трипільській скульптурі. Найбільш яскравий приклад – статуетка з Яблони.
Фаянсові фігурки Богині, оповитої зміями, з символічними, в тому числі і спіральними зміїними знаками, яка тримає в обох руках жезли у вигляді змій, знайдені у Кноському палаці і датуються 1600 – 1500 р. до н.е.. Вірогідно, образ мікенської Богині зі зміями розвиває сакральний прототип, схематично втілений у трипільських артефактах.
Але архетип образу місячної зміїної Богині значно архаїчніший за трипільську культуру.
Традиція виготовлення антропоморфних посудин в Трипіллі могла бути успадкована від неолітичних культур Балкано-Карпатського регіону, з якими трипільська культура пов’язана генетично. Звідси ланцюжок аналогій символічному сенсу місячної зміїної Богині тягнеться через неоліт півдня Балкан до неоліту Анатолії та Північної Месопотамії.
З першого шару Хаджилара (датованого 6000 – 5500 рр. до н. е.) походить розписна фігурна антропоморфна посудина висотою майже 30 см, яку М.Гімбутас вважає одним з найбільш ранніх зображень зміїної Богині.
Формально та стилістично наші грушоподібні посудини мають мало спільно з хаджиларською, але привертає увагу оздоблення посудини у вигляді жіночої фігури розписом зі спіралей – змій та місячного серпанка, що і зближує символічний сенс трипільського та анатолійського образів.
Очі посудини- зміїної Богині інкрустовані обсидіаном. Як певну аналогію можна навести фрагмент покришки з ранньотрипільського поселення Берново-Лука, на якому, за даними В.Г.Збеновича, очі змії інкрустовано зернами мінералу червоного кольору.
Фрагменти розписного “флакону” у вигляді жіночої фігури висотою 30 см знайдено у культовій ямі поселення халафської культури Яримтепе ІІ. Автори дослідження вважають, що ця посудина, виконана з рисами реалізму, зображення однієї з богинь, племен халафської культури , вірогідно богині плодючості, яке втілене в образі жінки. Формальна халафська антропоморфна посудина стоїть ще на більшої відстані від ранньотрипільських виробів, ніж хаджиларська. Фігура струнка і нагадує, скоріше, антропоморфні розписні посудини середнього етапу Трипілля. Крім того, серед розписного оздоблення цієї фігури немає явних символів Місяця та змії. Але такі деталі посудини, як потовщено дно та зображення на животі фігури медальйону у вигляді розетки з чотирма пелюстками – овалами у центрі, змушують пригадатиранньотрипільські старожитності. Не викликає також сумніву, що до ями фрагменти посудини потрапили під час ритуалу, в той самий час і ранньотрипільські антропоморфні посудини використано при відправленні ритуальних дій.
Отже, велике символічне навантаження форми та орнаментації грушоподібних посудин дозволяє вважати, що вони насамперед мали певне сакральне значення, що не виключає їх використання і в побутових цілях, бо майже весь побут архаїчної людини був просякнутий священним сенсом.
Великі коливання у розмірах антропоморфних посудин – від маленьких горщиків висотою до 20 см, до зерновиків висотою до 50 см - не дозволяє припускати, що вони мали абсолютно однакове функціональне призначення.
Контекст знахідок антропоморфних посудин звичайно пов’язаний з обгорілими глинобитними руїнами будинків, де знаходять їх розвали in situ, переважно під обмазкою, на підлозі жител, як, наприклад, у Тимкові .
Але є надзвичайно цікаві дані, про особливе використання грушоподібних посудин.
Так у такій посудині, закритою не покришкою, а невеликим горщиком, було знайдено кербунський скарб, який складався з 853 предметів, серед них 444 – вироби з міді.
За даними В.А.Дергачова, при розкопках поселення біля Кербуни у республіці Молдова було зафіксовано незвичайне скупчення біля 40 посудин, накритих великою покришкою з грибоподібною ручкою, виліпленою з рихлої маси з великою домішкою м’якини. Серед них у великій грушоподібній посудині, подібні до тої, в якої знайдено скарб, зафіксовано 10 невеликих посудин. Це скупчення В.А.Дергачов вважає пов’язаним з житлом.
В Олександрівці під руїнами одного з жител знайдено розвал грушоподібної посудини з фрагментом нижньої частини антропоморфної фігурки. Антропоморфну невелику посудину (рис. 16) з обгорілим зерном знайдено у ямі з прошарками попелу та обпаленої глини в одному з жител поселення Тимкове.
Подібні знахідки підтверджують думку про використання антропоморфних посудин у певних ритуалах. Такі символічні атрибути цих гончарних виробів, як жіноча фігура, оздоблена знаками Місяця та змії, що відповідають сакральному образу місячної зміїної Богині, можуть свідчить про те, що ритуали відправлялися на честь Великої Місячної Богині, яка мале космічне значення, а у її сфері були цикли відновлення Всесвіту, відродження, родючість.
Можливо, ця Богиня і є Білою Богинею Р.Грейвса.
Цей образ він відтворює шляхом реконструкції з еллінських міфів і відносить до архаїчного періоду, коли “у давній Європі ще не було богів.
Велика богиня вважалася безсмертною, незмінною та вічною” та уявлялася відповідно трьом фазам Місяця, адже вона, певною мірою була Місяцем, - новонародженим, повним та старим, в трьох іпостасях: дівою – весною, жінкою – молодицею - літом та старою – зимою.
Так вона уподібнювалася матері-землі, а також відповідала ще одній священній триаді – діва перебувала у верхньому світі, жінка – на землі, а стара – у підземному світі.
Богдан Грицевич
Примітки
1 Пошивайло І. Феноменологія гончарства. – Київ, 2001. – С.118-120.
2 Сидоров В.В. Орнаментация керамики как магическое действие // Религиозные представления в первобыт-ном обществе.- Тез. докл.- Москва, 1987.- С.103-105.
3 Зиньковский К.В. К итогам комплексного исследования трипольских памятников // Раннеземледельческие поселения-гиганты трипольской культуры на Украине.- Тальянки, 1990.-С. 74
4 Автор висловлює щиру подяку директору Одеського археологічного музею НАНУ В.П.Ванчугову та старшому науковому співробітнику фондів Л.Ю.Поліщук за можливість опрацювання матеріалів колекцій музею.
5 Петрунь В.Ф. О белых инкрустационных пастах керамики трипольских и некоторых других памятников территории Украины и сопредельных стран // Stratum plus.- 2000.- № 2.- С.474-482
6 Маркевич В.И. Антропоморфизм в художественной керамике культуры Кукутени-Триполье // Памятники древнейшего искусства на территории Молдавии.- Кишинев, 1989.- С.26-36
7 Чеснов Я.В. Жест, тело и вещь // Религиозные представления в первобытном обществе.- Тез. докл.- Москва, 1987.- С. 51-52
8 Маркевич В.И. Вказ.праця.- С.30
9 Рыбаков Б.А. Язычество древних славян .- Москва.- 1981.- С. 202-203
10 Pogoseva A.P. Die Statuetten der Tripolie-Kultur // Beitrage zur Allgemeinen und Vergemenen und Vergleichen-den Arheologie.- B. 7.- 1985.- P. 184, abb. 498; p/189, abb. 547; p. 221, abb. 865.
11 Sorokin V. Civilizatiile eneolitice din Moldova.- Chisinau, 1994.- Fig. 31, 32.
12 Есипенко А.Л. Раннетрипольское поселение Александровка // Материалы по археологии Северного Причерноморья.- Вып. 1.- Одесса, 1957.- С.10-23
13 Патокова Э.Ф., Петренко В.Г., Бурдо Н.Б., Полищук Л.Ю. Памятники трипольской культуры в Северно-Западном Причерноморье.- Киев, 1989.- С.5-29
14 Бурдо Н.Б., Видейко М.Ю. Типы раннетрипольской керамики и ее орнаментации в междуречье Днестра и Южного Буга // Северное Причерноморье.- Киев, 1984.- С.96-104
15 Ткачук Т., Мельник Я. Семіотичний аналіз трипільсько-кукутенських знакових систем (мальований посуд).- Івано-Франківськ, 2000.- С.65
16 Бурдо Н.Б. Змія в ранньотрипільських орнаментах та міфах // Краткие сообщения Одесского археологического общества.- Одесса, 1999.-Рис. 8а
17 Наприклад див. Матье М.Э. Искусство древнего Египта. - Москва-Ленинград, 1961.- С.170, рис.82; с. 267, рис. 128; фото VI.
18 Бикерман Э. Хронология древнего мира. Москва – «Наука», 1975. С. 13-14.
19 Антонова Е.В. Очерки культуры древних земледельцев Передней и Средней Азии. – Москва –«Наука», 1984. – С.70
20 Элиаде М. Трактат по истории религии.- Санкт-Петербург, «Алетейя», 1999.- Т.I.- С.293-295
21 Gimbutas M. The Gods and Goddes of Europie (7000 to 3000 B.C. Myths, Legends and Cult Images.- London.- 1974. – P. 142-146.
22 Gimbutas M. The Language of the Goddes..- London, Thames and Hudsox, 1989. – P. 128; 324
23 Элиаде М. Вказ праця. - Т.I.- С.293
24 Там само.- С. 331
25 Маркевич В.И. Далекое – близкое. – Кишинев, “Тимпул”, 1983.- Рис.64.
26 Эгейское искусство.- Москва, «Изобразительное искусство», 1971.- Рис.58 – 63.
27 Gimbutas M. The Language of the Goddes..- London, Thames and Hudsox, 1989. – P. 128, f. 205
28 Збенович В.Г.. Дракон в изобразительной традиции культуры Кукутени-Триполье // Духовная культура древних обществ на территории Украины.- Киев, Наукова думка, 1991.- С.32
29 Мунчаев Р.М., Мерперт Н.Я. Раннеземледельческие поселения Северной Месопотамии. – Москва, “Наука”, 1981.- С. 209, 212, 251, 252.
30 Маркевич В.И. Антропоморфизм в художественной керамике культуры Кукутени-Триполье // Памятники древнейшего искусства на территории Молдавии.- Кишинев, 1989.- С. 27, рис. 6
31 Дергачев В.А. Кэбунский клад. – Кишинев, Tipografia Akademiei of Stiinte, 1998. – С. 119
32 Там само. – С.51-52; рис.35, 2.
33 Зиньковский К.В. К итогам комплексного исследования трипольских памятников // Раннеземледельческие поселения-гиганты трипольской культуры. – Киев, 1990.- С. 74.
34 Бурдо Н.Б., Відейко М.Ю. Ранньотрипільське поселення Тимкове в Одеській області // Археологія.- 1985.- № 52.- С.80.
35 Грейвс Р. Мифы древней Греции. – Москва, Прогресс, 1992.- С.7
https://www.facebook.com/bogdangrytsevych
Немає коментарів:
Дописати коментар