Православне Прибужжя

Свято винесення Чесного Хреста, Всемилостивого Спаса та Пресвятої Богородиці

та святих семи мучеників Маккавеєвих

Цей день багатий на спомин різних подій, які відбувалися в добу Старого Завіту та в Церкві Христовій. Подія з винесенням Чесного і Животворчого Хреста пов`язана з трагічними подіями ІХ ст. у Константинополі. З причини згубної пошесті та мору, які вирували в серпні місяці в столиці Візантії та її околицях, було встановлено хресні ходи з винесенням із імператорської скарбниці великої святині. Хрест покладався на престол храму Святої Софії, а потім з цього 14 дня, місяця серпня і аж до 28 дня - Успіння Пресвятої Богородиці Хресне знамення разом з іконами Спасителя та Божої Матері носили по всьому місту, творячи на перехрестях вулиць особливі молебні з водосвяттям, і даючи вірному людові до цього Хреста прикластися. На честь цієї події і названо цей день «Винесенням Чесних Древ». Свято це на початках було місцевим, а потім стало поширюватися в усіх Церквах на Сході.

Також цього дня звершуємо спомин страждань святих семи мучеників Маккавеєвих: Авіма, Антоніна, Гурія, Єлеазара, Євсевона, Аліма і Маркела, матері їхньої Соломонії та учителя їхнього Єлеазара. Події, які відбувалися навколо мучеників, біблійна історія відносить до 166 р. перед Різдвом Христовим. Досить детально про страждання мучеників розповідається у другій книзі Маккавейській, розділах 6, 18-31, і 7, 1-42. За відданість Мойсеєвому законові спочатку нестерпних мук зазнав зоконовчитель з перших книжників Єлеазар, закінчивши життя в Єрусалимі. Таку ж мужність і непохитність у вірі виявили сім мучеників, відмовившись приносити жертву язичницьким богам. Спочатку зазнав страждань старший брат. Він тримав відповідь за всіх братів Маккавеєвих перед язичницьким царем і коли вона його не задовольнила, то старшого Маккавея було віддано на незносимі тортури: відрубано язик, понівечено всі члени тіла, і кинуто на розпечену плиту. Того ж самого зазнали інші п`ять братів. Останнього, сьомого, вмовляв сам цар Антіох, просив матір Соломонію, щоб вона на нього якось вплинула. Але Соломонія, навпаки, підтримувала усіх своїх синів у справжній вірі і наймолодшого також настановляла на те, щоб він не чинив зради і не зрікався єдиного Бога, Який на небесах. Соломонія, угледівши стійкість та мужність своїх синів, і побачивши їх мертві тіла, здійняла руки до неба, впавши на землю мертвою. Мученики Маккавейські нічим не поступилися перед мучениками за Христа. Та сама віра укріпляла їх і стверджувала в тому, що все земне тимчасове, а найбільша нагорода і вінці вічні на небесах.    

У нас цей день святкується приблизно з XIV ст. За урочистим богослужінням прибраний квітами Хрест виноситься на середину храму. Цього дня після літургії відправляється водосвятний молебень, а опісля освячуються квіти, мак та мед. Тому цей день називають ще «Першим Спасом», або «Медовим Спасом». Бджолярі дякують Богові за медонос і просять благословення на свої пасіки.

У народній уяві цей день завжди асоціюється з початком осені. Його називають «Маковеєм». До церкви віряни йдуть з гарно сформованими букетами осінніх квітів, чорнобривців, жовтих городніх купчаків, васильків, маку звичайного і маку-видюка, дикого та чортополоху, будяка дурману, щоб освячені квіти відгонили бісівську силу. Освяченим маком звичайним і маком-видюком посипали вхід до хати та навколо неї, також господарські приміщення де перебувала худоба. Це робили для того, щоб зникли всілякі чари, вроки та хитрощі відьом. Хворі на пропасницю купалися в річці, бо вода цього дня вважалася цілющою. Обрядовою їжею на Маковея є коржі-шулики, які печуть, потім ламають і обмішують у макітрі з медовою ситою та маком. Цією стравою найбільше ласують діти. Однак, всі ці вірування не мають нічого спільного з церковним правилом, яке цього дня пропонує побожно вшановувати Хрест та ікони Всемилостивого Спаса і Пресвятої Богородиці.

У ХІХ ст. в Києві на свято Винесення Чесного Хреста звершувався спомин Хрещення Руси 988 р. З усіх міських церков сходилися хресні ходи до джерела на місці теперішнього пам`ятника Магдебурзькому праву. Цей знак над Дніпром ще називають стелою 900-річчя Хрещення Руси. За переданням тут було джерело, в якому князь Володимир Великий хрестив своїх 12 синів. На жаль цей звичай, відроджений у 90-х роках минулого ХХ ст., знову завмер.

З цього дня розпочинався Успенський піст. Цей піст установлений перед великим святом Успіння Пресвятої Богородиці і триває два тижні – від 14 серпня до 28 серпня. Святий Симеон Солунський свідчить, що «піст у серпні [Успенський] встановлений на честь Матері Божого Сина, Яка, дізнавшись про Своє скоре упокоєння, подвизалась і постилася за нас». Успенський піст не такий суворий як Великий, але суворіший ніж Петрів і Різдвяний пости.

Цього дня люди старалися дотримуватись тиші, провадили його у спокої. Обов`язково треба було приходити до храму, освячувати воду та квіти. Протягом дня заборонялося надмірно веселитися.