Походження назви «Хортиця» – одна з таємниць нашої історії. Чимало науковців висловлювали свою думку з цього приводу й висували дуже різні гіпотези. Перша з них була сформована балтійсько-німецьким літератором Балтазаром фон Кампенгаузеном, який писав: «Свою назву Хортиця отримала від польського слова Chorty – собаки, бо цей народ тримав там багато мисливських собак». А втім, цілком можливо, що ця думка належала не йому особисто, а тим запорожцям, які ще жили на острові наприкінці ХVIII ст., і з якими Кампенгаузен міг спілкуватися, відвідавши Хортицю по службових справах. У самих козаків, імовірно, не виникало питання з приводу етимології цього топоніму (ім’я місця), адже в українській мові слово «хорти́ця» означає самицю мисливського собаки-гончака. Це слово наявне в багатьох слов’янських мовах: болгарській (хрътица), македонській (‘ртица), сербохорватській (hŕtica), словенській (hrtica), старочеській (chrticě), чеській (chrtice), старопольській (charcica), польській (charcica), старомосковській (хóртица) тощо.
У ХІХ ст. спеціаліст з історичної географії, професор Пилип Брун припустив, що нинішню назву острову дали ще купці-язичники у Х ст., які приносили тут мисливських собак у жертву своїм богам. Згодом дослідник дещо змінив гіпотезу: собак тут могли залишати, йдучи у Візантію, а на зворотньому шляху забирати. «Собача» версія вважається вірогідною і з точки зору сучасних мовознавців-професіоналів. Правда, вони зходяться в тому, що назва Хортиця була перенесена на острів із сусідньої річки. Про це ще у 1594 р. писав у своєму щоденнику австрійський дипломат Еріх Лясота: «До цього острова течуть у Дніпро з Руського [тобто правого] боку три річечки, кожна з яких називається Хортиця, й обидва острови [Велика й Мала Хортиця] отримали від них назву».
Але яке ж походження слова «хорт», що позначає гончака? – Олег Трубачов і Макс Фасмер вважають, що за походженням це прикметник, споріднений литовському sartas, що означає світло-гнідий, жовтуватий колір. Витоки цього слова сягають тих часів, коли ще не розділилися балтські та слов’янські мови (дві тисячі років тому). Припускають і зв’язок із литовським kùrti, kuriù – «швидко бігати, стрибати», або з індоєвропейським ser- «швидко рухатися, бігти, мчати». В такому разі, говорить дослідник Олексій Стрижак, хорт – це «швидкий, бистрий, скорий», а річка Хортиця – те саме, що й Бистриця, яких є чимало в басейнах Дніпра, Дністра та інших річок України. Ольга Карпенко припускає, що собака-хорт не має стосунку до гідроніму (ім’я водойми) Хортиця. Він, на думку дослідниці, походить саме від дуже давньої назви кольору, гама якого знаходилася десь між жовтим та червоним. Василь Лучик додає, що слово «хорт» може означати також і «чистий, світлий». В цьому випадку малася на увазі чиста від дерев місцевість, на якій переважає ґрунт світлого, жовтого кольору.
Є й інші версії походження назви острова Хортиця: від імені давньослов’янського бога сонця Хорса, від тюркського «орт» – середній, від слова «фортеця».
А чи відомі вам іще якісь версії походження імені найбільшого острова на Дніпрі?
Ілюстрації:
Фрагмент мапи 1780 року, де позначені річки Верхня, Середня та Нижня Хортиці, що впадають у Дніпро навпроти острова Велика Хортиця.
Немає коментарів:
Дописати коментар