(Роздуми на спомин Тайної Вечері)
„Це творіть на Мій спомин” (1 Кор. 11:25) – слова Ісуса Христа, що започатковують Таїнства Церкви. І не тільки Євхаристію, що повторюється на кожній літургії, але й саме Священство, і Покаяння. Чому так?
Адже слова Христові звернені до апостолів, тому апостоли і їх наступники уповноважені повторювати спомин таїни страждання і воскресіння Христового – „аж поки Він прийде” (І Кор. 11:26).
Водночас апостол Павло дає чіткий наказ – „Нехай же людина випробовує себе, і так нехай хліб їсть і з чаші хай п’є”. (1 Кор. 11:28)
Необхідність іспиту сумління – акту самоаналізу і каяття, що стало основою Таїнства Покаяння – апостол пояснює лаконічно – „щоб не були ми засудженими зі світом”. (1 Кор. 11:32).
Як же ж святкувати такий день народження Таїнств Церкви? Звичайно, беручи безпосередню участь у таких Таїнствах. Оскільки „наша Пасха – Христос у жертву за нас принесений” (1 Кор. 5:7) – ми покликані відповідно і святкувати Пасху – не як завершення події – воскресіння, але у повноті акту жертви, як страждання (страсті), смерть (розп’яття) і воскресіння.
Святкування, як співучасть, є запорукою нашої перемоги добра над злом, запорукою нашого дивного, приголомшливого успіху. Таке святкування у повноті є також відповіддю на дуже багато наших екзистенційних питань чи навіть претензій до Бога – Чому? За що? Навіщо?
Успіх, перемога, результат з’являється тільки після виснажливих зусиль, після випробувань, переживань, страждань.
Участь у Таїнствах Церкви також передбачає цей порядок – постійного подвигу над собою, щоби досягти досконалості силою Христа – Господа нашого.
Адже коли ми тільки говоримо (читаємо чинопослідування), але не докладаємо зусиль, не співстраждаємо з Христом, а мріємо тільки про славу з Ним, то ми перетворюємося на непросвітлених апостолів, що до Тайної Вечері бажали лише співпанування з Месією у Його Царстві, перебування на Його Троні.
Таїнства Церкви – це не панування, а служіння; це приниження в людських очах (розрив логіки світу цього), щоби піднести повноту людського творіння у Христі на новий щабель, зійти на нову сходинку на шляху до вічного щастя – повсякчасної прослави Творця неба і землі.
Отож участь у Таїнствах Церкви, як зростання у благодаті Божій, покликана нас поєднати в однодумності, піднести з упадків, надихнути на служіння задля спільного спасіння, зміцнити у боротьбі праведній, дарувати мир у розбурхане серце, вселити надію у період безнадії, відновити віру у моменти зневіри, укріпити любов в координатах злоби і лукавства, щоби перемагати зло добром! (Рим. 12:21)
https://www.facebook.com/mich.busk
Немає коментарів:
Дописати коментар