Православне Прибужжя

З проповіді Блаженнійшого Митрополита Київського і всієї України Епіфанія

в неділю про блудного сина

та в день пам’яті святителів Василія Великого, Григорія Богослова та Іоана Золотоустого:

«Ми знаємо і з Божественного Одкровення, і з вчення Церкви та власного духовного досвіду, як діє гріх. Спочатку він здається приємним і вабить до себе. Але коли людина потрапляє в його пастку, гріх виявляє свою справжню сутність, завдаючи болю і страждань. Що ж нам робити, коли ми зазнали падіння, коли гріх зловив нас? Чи є для нас надія звільнитися від його кайданів? Притча стверджує нас в цій надії та показує шлях до звільнення.

Коли відпали ми від Бога через гріх, то найперше маємо усвідомити цей свій стан. Гріх є хвороба, рана душі. Як для лікування всякої хвороби важливо встановити діагноз, вірно визначити стан хворого, так і для лікування гріха важливо усвідомити його наявність. Про це сповіщає нам і притча, прочитана минулої неділі: грішниками були і митар, і фарисей, але лише митар справді усвідомлював себе грішним, тому щиро каявся і був більше виправданий.

І нинішня притча дає нам приклад, який спонукає грішника найперше усвідомити свій стан подібно до того, як син усвідомив, наскільки глибоко він впав через власні злі вчинки.

Усвідомлення власної гріховності, коли ми чуємо повчання про це, здається нам дією простою та логічною. Але насправді і цей перший крок буває для багатьох складним для виконання. Бо багато хто помічає недоліки та помилки ближніх, але не свої власні. Часто людина настільки зживається з гріхами, що вже і не оцінює їх як щось зле, з чим потрібно боротися і від чого слід відмовлятися.

Тож притча спонукає кожного з нас усвідомити, що слід зупинитися, опам’ятатися, оговтатися і стати на шлях повернення до батьківського дому. І це є другий крок у покаянні. Бо недостатньо лише визнати, що ми справді згрішили. Щоби виправити гріх, вилікувати його, потрібні твердий намір і відповідні дії. Потрібно, подібно до сина, який усвідомив свій жалюгідний стан і свою провину, вставати і йти до Отця. Бо часто людина, навіть коли розуміє, що чинить гріхи та усвідомлює свої провини – далі нічого не робить, щоби виправити їх і тому залишається у їхньому полоні.

Тож, дорогі брати і сестри, покаяння передбачає не лише визнання гріха, але і тверде бажання його відкинути, бажання перемінити себе і спосіб свого життя. Коли ми приходимо до сповіді, то повинні не лише згадати, що зробили і визнати перед Богом свої провини.

Господь краще за нас знає не лише наші вчинки, але і думки наші, і намірі, Він бачить наше серце і нашу душу. Тож коли ми сповідаємося в гріхах, то не просто перелічуємо їх, але повинні спонукати себе до їхнього відторгнення, засудження. Щоби зцілитися, нам слід від гріховного життя, від спокус, від звичок, які ведуть до падіння, втікати так само, як син встав і пішов з місця, де страждав, до дому свого батька. Втікати, не озираючись назад. Полишати гріх, не жалкуючи за його принадами, але осуджуючи його.

Усвідомивши свою провину та ставши на шлях виправлення ми неодмінно приходимо до питання: а чи можливе для нас відновлення? Чи Бог прийме нас, чи не погидує злими вчинками, чи не вижене нас геть від Себе, як негідних і злочинців? Бо часто, бачачи намір людини втекти з полону гріховного, диявол наводить на неї спокусу відчаю та зневіри. Коли грішник усвідомлює глибину провини та бажає виправитися, диявол спокушає його думкою, що Бог такими беззаконниками цілковито гидує, що виправити нічого вже неможливо, що каятися немає вже нібито сенсу, бо все одно за гріхи людина буде засуджена.

Притча про блудного сина показує нам, що це не так. Хоча вчинок сина і був образою для батька, але він не втратив свою любов і чекав, коли його дитина повернеться додому. Так і Отець наш Небесний, хоча і праведно засуджує гріх, водночас терпеливо та з любов’ю чекає на повернення грішників. Немає такого гріха, який би міг перемогти милосердя Боже, немає такої провини, яку неможливо було би очистити щирим і правдивим покаянням.»

https://www.pomisna.info/uk/vsi-novyny/nemaye-takogo-griha-yakyj-by-mig-peremogty-myloserdya-bozhe-nemaye-takoyi-provyny-yaku-nemozhlyvo-bulo-by-ochystyty-shhyrym-i-pravdyvym-pokayannyam-mytropolyt-epifanij/