"Чорна смерть"
Пандемія морової язви, що в Європі була названа " Чорна смерть", а тепер діагностується як бубонна чума (Pasreurella pestis), вирувала в Євразії з 1346 по 1354-56 роки. Вона прийшла десь з монгольських степів, наробила лиха в Китаї та в улусах монгольських орд та підірвала могутність Золотої Орди.
"1346. Был мор сильный очень под восточною стороною на Орначи и на Австрокани, и на Сарае, и на Бездежи, и на прочих градах, странах, на христианах, и на армянах, и на фрязях, и на черкасах, и на татарах, и на обязях, так что не было кому погребать их" (В. Татищев. "История Российская", т.3)
Через захоплену ординцями генуезьку колонію в Криму Кафу чума проникла в Європу та охопила із Середземномор'я весь Європейський субконтинент, замордувавши до третини людства Європи. Діяння "Чорної смерті" були яскраво описані в славетному "Декамероні" Джованні Бокаччо.
Наслідком цієї епідемії був перехід на нову якість феодальних відносин (так зване Високе Середньовіччя) через суттєве зменшення населення та необхідність приваблювати та утримувати при землі робітників.
Вже після основної епідемії 1347-1349 рр. з Балтики від Ганзейських міст через Псков та Новгород (1352) мор прийшов в Москву в 1353 році і від нього померло багато людності та московський великий князь Семен Іванович Гордий (1340-1353) з рідними та митрополит Київський Феогност (1328-1353), що вже сидів на той час в Москві.
"Не в одном же Новгороде было сие, но по всем землям походило то наказание Господне. Ибо был мор сильный очень в Смоленске, в Киеве, в Чернигове, и в Суздале, и по всей земле русской. В Глухове же тогда ни один человек не остался, все умерли." (В. Татищев. "История Российская", т.3)
Так то ж російський Татіщев пише, а наши літописи мовчать, ніби на теренах українських ніякої "чорної смерті" не існувало. Принаймні в курсах історії опису її на теріторії України немає.
Як так? Невже Україна не спілкувалася із зараженою Європою чи з вимираючою від пандемії Золотою Ордою? Невже карантин об'явили? Так вперше в історії карантин було об'явлено лише в 1377 р. в сербському Дубровнику.
Мовчать літописи, ніби не було хвороби, ніби проминула вона Україну, як проминула, як вважають, Польщу.
Аж ось перший київський літописець нового часу Максим Берлинський в 1798 році у своїй "Історії міста Києва" пише наступне: "1346. Хотя от опасности татарского нашествия Киев был освобожден, но поселившиеся издавна татаре на Подоле и имея всякое с земляками, жившими в зараженном Крыму, сообщение навели на Киев другого рода нещастие - моровую язву, от которой тогда почти весь город опустел".
Так мор таки був. Мор сильний, а може і два мори, перший від татар в 1346 році, перед пандемією в Европі, а другий в 1353 році прийшов через землі Залісся.
А дев'ять років потому литовський князь Ольгерд приєднує Київщину і Поділля до Великого князівства Литовського майже без спротиву місцевих князів та вічей і після перемоги над послабленими тим же мором татарами на Синіх Водах стає володарем українських земель...
Немає коментарів:
Дописати коментар