Заповіт.

ЗАПОВІТ

Помер один дуже багатий чоловік. Він не мав близьких родичів. Усім було цікаво: хто ж успадкує його мільйони?

Покійний залишив два заповіти. Один потрібно було розкрити відразу після його смерті, інший — аж після похорону. У першому заповіті було написано: «Я хочу, щоб мене поховали о четвертій годині ранку».

Це дивне бажання було виконане. Біля труни — лише п’ять чоловік у скорботі. Тоді відкрили другий заповіт.

Там було написано: «Хочу, щоб усе моє майно розділили порівну між тими, хто був присутній на моєму похороні».

Цим п’ятьом правдивим друзям пощастило! Їм можна позаздрити. Та, зрештою, така заздрість безпідставна. Ми маємо ще більше щастя.

Яке?

Сходимося щонеділі в храмі на св.Літургію з причини одного заповіту. Заповіту Ісуса Христа, який сказав нам: «Чиніть це на Мій спомин». Чимало людей вважає цей заповіт дивним і залишається в неділю вдома. Та ми знаємо, що, пам’ятаючи про вчинок любові Сина Божого, отримаємо значно більше, ніж мільйон. Під час Літургії дістаємо світло й силу, які ведуть нас до вічної радості.

П’єр Лефевр «Вчитися з життя»