Литовський титан на берегах Бугу: як князь Вітовт сунув Європу на Південь
Сьогодні, стоячи на берегах Південного Бугу чи Інгулу в межах Миколаєва, ми звикли думати про ці землі як про історичний Південь України. Але наприкінці XIV століття тут пролягав зовсім інший кордон — це був крайній південно-східний рубіж Великого князівства Литовського (ВКЛ). Держави, яка в часи свого розквіту простягалася від Балтійського до Чорного моря.
Постаттю, яка залізом, дипломатією та стратегічним генієм розсунула межі європейської цивілізації аж до причорноморських степів, був великий князь Вітовт (Vytautas).
Стратегія «Від моря до моря»: навіщо Литві Миколаївські степи?
Князь Вітовт був правителем глобального масштабу. Отримавши владу над ВКЛ, він зрозумів: щоб держава стала наддержавою, їй потрібні виходи до морів та контроль над головними торговельними артеріями. На півдні такою артерією був великий водний шлях по Дніпру та Південному Бугу.
Скориставшись тим, що Золота Орда після нищівних ударів середньоазійського завойовника Тамерлана тріщала по швах, Вітовт розпочав грандіозну експансію на південь. Його метою було не просто здійснити військовий рейд і повернутися назад, а назавжди закріпити ці землі за собою.
Наприкінці XIV століття литовські полки, у складі яких пліч-о-пліч йшли литовські лицарі та українські (руські) дружини з Волині, Поділля та Київщини, увійшли в межиріччя Бугу та Інгулу. Кочові татарські орди були змушені відступити за Перекоп або визнати зверхність Вітовта.
Немає коментарів:
Дописати коментар