Православне Прибужжя

Слово про основний закон і його незмінність 

(до 30-річчя ухвалення Конституції України)

Як я люблю Закон Твій! Роздумую на д ним цілий день.

Заповіддю Своєю Ти зробив мене мудрішим від ворогів моїх, бо вона навіки зі мною (Пс. 118: 97, 98)

Ненавиджу двоєдушних людей, а Закон Твій люблю.

Ти – сховище моє й щит; на сховище Твоє сподіваюся.

Відступіться від мене,злодії, і я буду дотримуватися заповідей Бога мого. (Пс. 118: 113-115)

Цьогоріч Україна відзначає 30-ліття ухвалення Основного Закону – Конституції, хоч перша у світі Конституція Пилипа Орлика була ухвалена у 1710 році.

Однак, на жаль, ми часто ігноруємо сам термін „конституція”, що походить від латинського терміну „constanta” – постійний, сталий; або дієслова „constituere” – встановлювати, засновувати.

Ідея конституції як незмінного основного закону зі зміною правителів запроваджувалась гетьманом Пилипом Орликом за аналогією із незмінністю Закону Божого, тобто ґрунтувалась на християнському світогляді.

Проте ми бачимо навіть в сучасній українській історії, що кожен неадекватний президент рішуче намагався порушувати принцип сталості, незмінності Основного Закону, подібно, як і революціонери моралі постійно намагаються підмінювати, змінювати поняття. І такі дії завжди впроваджують обманом, обіцяючи нові суспільні блага, їх зростання і примноження, але наслідки завжди протилежні, бо провадять до деградації особи, нації, суспільства, держави.

Сьогодні зневаження Конституції називають паузою, практично діючи в тому ж обманному форматі і здобуваючи такі ж сумні результати в суспільному вимірі.

В час, коли гинуть кращі сини і доньки української держави, в нас, тим паче у час війни, просувають нові ідеології винародовлення, нові культури смерті, і всупереч діючої конституції намагаються прирівняти Богом встановлений союз чоловіка і жінки, що покликаний до звершення першого Божого благословення для людей – „плодіться і розмножуйтесь, і наповнюйте землю, оволодійте нею” (Буття 1: 28) – сім’ю до різних партнерств, що осуджуються Богом. В той самий час, коли українська Конституція наголошує на цінності людини, - „її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю” (ст. 3 Конституції) – ми бачимо нехтування цінністю ненародженої людини, нехтування цінністю захисника-добровольця, що за умовами, термінами служби та винагородою залишаються упослідженими, а корупція на крові Героїв замовчується, нехтування заслугами тих відважних бойових команлирів, що в перші години повномасштабного нападу взяли на себе відповідальність та організували відсіч ворога, а нині вже котрий рік переслідуються в судовому порядку за надуманими приводами. І в той же час корупціонери вишого ешелону влади, колаборанти, в тому числі в рясах, спокійно виходять з-за грат під заставу. Підозрювані в корупції використовують іншие громадянство всупереч Конституції, щоби втекти і уникнути відповідальності і в той же час батька малолітніх українських громадян намагаються продати ворогу тілки за те, що він діяльно працює на нашу перемогу. Все це звичайно порушує діючу Конституцію – „усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах” (ст. 21 Конституції).

Так, всі ці факти можуть призвести до зневіри людину, але Христос нас закликає – „Пізнайте правду, і Правда вас вільними зробить” (Івана 8: 32). Саме дослідження особою правдивого стану своєї душі призводить до щирого навернення та спасіння силою Божою, а дослідження проблем спільноти, суспільства, держави дозволяє знайти шляхи розвитку, долання негараздів, здобуття перемоги.

Світлої пам’яті перший Патріярх Київський Мстислав казав, що Євангеліє, Закон Божий є найкращою конституцією.

Що ж робити нам, християнам, в умовах морального релятивізму, постійного нехтування людською гідністю у страшних умовах війни?

Апостол Павло в посланні до ефесян дає нам слушні поради – зміцнюватися Господом і могутністю сили Його, зодягнутися у повну зброю Божу, щоб ми могли чинити опір у день злий і вистояти (Еф.: 11-13).

Отож, ми, християни, бажаючи втримати контституціїні основи здорового глузду в суспільному житті, покликані – підперізауватися істиною, зодягатися у праведність, бути готовити звіщати Євангеліє (Добру Новину) миру, покликані захищатися вірою. Як щитом від стріл лукавого, і використовувати для перемоги та захисту Божого Права в українському законодавстві як шолом спасіння і меч Духа – Слово Боже (Еф. 6: 14-17).

В усіх сумнівах, звертаючись до авторитету Бога і Його Слова, ми зможемо не тільки здолати персональні проблеми духовного вдосконалення, але і власними ділами віри, власним прилкадом і діяльною співучастю зможемо отримати перемогу над ворогами наших душ, нашого народу, Церкви і держави силою Ісуса Христа – Переможця смерти і тління, щоби вдячно підносити Спасителю славу і хвалу навіки віків.

Творім доьро, бо це є вираз віри,

Коли нам прикро, сумно, а чи лінь,

Черпаймо у молитві стан довіри,

Бо Бог спасає. А не лук чи кінь.

Коли ми вражені, чи зраджені, чи ситі –

Творім добро для себе, для своїх,

І коли прагнемо з гріха омитись, -

Творім добро для ближніх і для всіх.

Навіть традиція спогадування мертвих

Поєднана із творенням добра.

Любі, добро не є підлеглим смерті.

Не пам’ятник, а чин долає зло.

Долання ворога – те ж творення добра,

Бо ми не прагнемо чуже вхопити,

А захищаєм все, що дороге,

Щоби безпечно й вдячно в світі жити!

19.06.2026 р.Б., Запоріжжя, 9:34

† Борис, благодаттю Божою єпископ Херсонський і Каховський, керуючий Таврійською єпархією, бригадний капелан