Православне Прибужжя

5 травня – пам'ять святої великомучениці Ірини

Свята великомучениця Ірина жила в I столітті і до хрещення носила ім’я Пенелопа. Була дочкою язичника Лікінія, правителя міста Мігдонії (Македонія, або Фракія). Лікіній побудував для дочки окремий розкішний палац, де вона жила зі своєю вихователькою Карією, оточена однолітками і слугами. Щодня до Пенелопи приходив наставник на ім’я Апеліан, який навчав її наукам. Апеліан був християнином, в час навчання він говорив дівчині про Спасителя і наставив її християнському вченню і християнським чеснотам. Коли Пенелопа підросла, батьки почали думати про її заміжжя. У цей період життя Господь напоумив її чудовим чином: до неї у вікно прилітали три птахи – голуб з оливковою гілкою, орел з вінком і ворон зі змією. Учитель Пенелопи Апеліан пояснив їй значення цього знамення: голуб, що означав чесноти дівчини – смирення, лагідність і цнотливість, – приніс оливкову гілку – благодать Божу, яку одержують в хрещенні; орел – знамення висоти духу, що досягається через Богомисліє, – приніс вінок за перемогу над невидимим ворогом як нагороду від Господа. Ворон же приніс змію на знак того, що диявол озброїться на неї і доставлятиме печалі, скорботи і гоніння. В кінці бесіди Апеліан сказав, що Господь бажає обручити її Собі і що Пенелопа зазнає багато страждань за свого Небесного Жениха. Після цього Пенелопа відмовилася від заміжжя, прийняла хрещення від руки апостола Тимофія, учня святого апостола Павла, і була наречена Іриною. 

Ірина почала переконувати своїх батьків прийняти християнську віру. Мати раділа зверненню дочки до Христа; батько спочатку не перешкоджав дочці, але потім почав вимагати від неї поклоніння язичницьким божествам. Коли ж свята Ірина твердо і рішуче відмовилася, то розгніваний Лікіній велів зв’язати свою дочку і кинути під копита лютих коней. Але коні залишилися нерухомими, лише один з них відірвався від прив’язі, кинувся на Лікінія, схопив його за праву руку, вирвав її з плеча, а самого Лікінія збив і почав топтати. Тоді святу діву розв’язали, і за її молитвою Лікіній в присутності очевидців встав неушкоджений, із здоровою рукою. Бачачи таке диво, Лікіній з дружиною і безліччю народу, числом близько 3000 чоловік, увірував в Христа і відрікся від язичницьких богів.

Залишивши управління містом, Лікіній оселився в палаці своєї дочки, маючи намір присвятити себе служінню Господу Ісусу Христу. Свята ж Ірина почала проповідувати вчення Христове серед язичників і обертала їх на шлях спасіння. Вона жила в будинку свого вчителя Апеліана. Дізнавшись про це, Седекія, новий правитель міста, закликав Апеліана і запитав про спосіб життя Ірини. Апеліан відповів, що Ірина, як і інші християни, живе в суворій стриманості, в безперервній молитві і читанні Божественних книг. Седекія закликав до себе святу і почав переконувати її припинити проповідь про Христа і принести жертву богам. Свята Ірина безтрепетно сповідала свою віру перед правителем, не злякавшись його погроз і готуючись гідно зазнати страждання за Христа. За наказом Седекії вона була кинута в рів, наповнений зміями і гадами. 10 днів пробула в рову свята і залишилася неушкодженою, бо Ангел Господній зберіг її і приносив їй їжу. Седекія приписав це чудо чарівництву і віддав святу на страшні тортури: наказав перепиляти її залізною пилою. Але пили ламалися одна за одною і не завдавали шкоди тілу святої діви. Нарешті, четверта пила обагрила тіло мучениці кров’ю. Седекія зі сміхом сказав мученице: “Де ж Бог твій? Якщо у Нього є сила, нехай Він тобі допоможе”. Раптово піднявся вихор, блиснула сліпуча блискавка, вразила багатьох мучителів, пролунав грім, і полився сильний дощ. Бачачи таке знамення з Неба, багато хто увірував в Христа Спасителя. Седекія не покаялися явним проявом сили Божої і віддав святу новим тортурам, але Господь зберіг її неушкодженою. Нарешті народ обурився, дивлячись на страждання безневинної діви, повстав проти Седекії і вигнав його з міста.

Правителі що замінили Седекію також піддавали святу Ірину різним жорстоким мукам, під час яких силою Божою вона продовжувала залишатися неушкодженою, а народ під впливом її проповіді і чудес, що відбувалися все в більшій кількості звертався до Христа, залишаючи поклоніння бездушним ідолам. Всього святою Іриною було звернуто понад 10000 язичників. Зі свого рідного міста Мігдоніі свята перейшла в місто Калліполь і там продовжувала проповідувати про Христа. Правитель міста на ім’я Вавадон піддав мученицю новим мукам, але, побачивши, що свята залишається неушкодженою, напоумився і увірував у Христа. Разом з ним увірувало велике число язичників, які всі прийняли святе хрещення від апостола Тимофія. Після цього свята Ірина відвідала й інші міста Фракії – Костянтину, Месемврію з проповіддю про Христа, творячи чудеса, зцілюючи хворих і зазнаючи страждання за Христа. У місті Ефесі Господь відкрив їй, що наблизився час її кончини. Тоді свята Ірина у супроводі свого вчителя старця Апеліана та інших християн пішла за місто до гірській печері і, осінивши себе хресним знаменням, увійшла в неї, вказавши своїм супутникам закрити вхід у печеру великим каменем, що й було виконано. Коли на четвертий день після цього християни відвідали печеру, то тіла святої в ній не знайшли. Так свята великомучениця Ірина відійшла до Господа.