Коли Богдан Хмельницький зі старшиною прийняли рішення про укладення союзу з Московією, то братія Києво-Печерської Лаври на чолі зі своїм архимандритом Йосифом Тризною і Київським митрополитом Сильвестром Косовом виказали категоричну незгоду. Митрополит Сильвестр навіть якось зачинив браму своєї резиденції перед Гетьманом. Вони також відмовились присягати московському царю на вірність, а посланців на чолі з Бутурліним, що прийшли схиляти братію до такої присяги, буквально вигнали з Лаври, при цьому митрополит заявив що, “ нє бівал челом і мілості єво царского вєлічества к сєбє нє поісківал”. Через це церемонію присяги Московському царю прийшлось проводити у храмі св. Софії, бо, уявіть собі, чисельне чернецтво печерського монастиря було тоді проти будь-якого єднання з Московією.
1 березня 1654 року до Києва
прибув воєвода Фьодор Куракін зі стрільцями. Наступного дня піддячий Іван Плакидін та думний дяк Іларіон Лопухін таки змусили митрополита присягнути царю. Проте виконувати вимогу щодо підпорядкування Київської митрополії Москві Сильвестр категорично відмовився. Водночас для захисту автономії українського духовенства митрополит надіслав делегацію до Олєксія Михайловича з низкою умов. Серед них ішлося про збереження підпорядкування Вселенському Патріарху, не надсилати московських священиків в Україну, не забирати представників українського духовенства в Московію, поширити юрисдикцію митрополита Київського на Волинь та Литву.
Митрополит Київський, Галицький і всієї Русі 1647-1657 років, Сильвестр Косів.
"Історія Української Церкви. Події. Факти. Особистості"
Немає коментарів:
Дописати коментар