Дорогі наші сестри у Христі – парафіянки наших громад, сестри-черниці, наші матері й бабусі, наші співробітниці, всі жінки-християнки! Сердечно вітаю всіх вас зі святом жінок-мироносиць – нашим православним жіночим святом!
Ви – справжні жінки-мироносиці сучасності, бо за покликанням, за волею серця наслідуєте їхню віру, виявляєте любов і турботу до ближніх та робите так багато повсякденних, потрібних і добрих справ, що неможливо уявити, як би все існувало без вашого піклування та уваги.
Нинішнє свято нагадує і привертає увагу до важливої і світлої ролі жіноцтва у нашому житті, до сили віри, вірності, щирості, любові, служіння. Приклад жінок-мироносиць показує, що Господь не очікує від нас чогось надприродного, того, що виходить за межі нашої здатності, наших можливостей. Мироносиці робили те, що могли, в умовах, у яких опинилися – робили щиро, з любов’ю, самовіддано.
Коли вони йшли до гробу Господнього на світанку неділі, то не з метою побачити звершення чуда, вони спішили виконати обов’язок перед мертвим. Поки вони йшли з миром, то міркували між собою: хто відвалить нам камінь від дверей гробу? Бо той камінь був великий, і своїми зусиллями вони не могли би відкрити вхід до гробниці. Але вони не зупинились перед труднощами, не відклали справу на потім. Вони зробили те, що могли, що було у їхніх силах і залежало саме від них – придбали миро і пішли до гробу в найбільш ранню годину, в яку могли. І у відповідь на цю їхню ревність Господь дав їм благодатний дар бути першими свідками Його воскресіння, плач і горе їхнє перетворивши на радість.
В цьому є приклад і для нас – йти за Господом і служити Йому, незважаючи ні на що зовнішнє. Маємо навчитися бути такими ж вірними у своєму ставленні до викликів життя, якими були жінки-мироносиці: маємо робити те, що від нас залежить, навіть у обставинах, які часто здаються, на наш погляд, безвихідними. Маємо робити те, що можемо і на що здатні, кожен на своєму місці. А все інше віддаймо на волю Божу, знаючи, що Господь і неможливе робить можливим!
З нагоди нинішнього свята висловлюю щиру подяку і повагу українському жіноцтву, яке в ці тяжкі часи війни несе особливий тягар і турботу. Багато з вас добровільно стали воїнами-захисницями. Багато несуть важливу службу, рятуючи та лікуючи постраждалих. Багато за покликом серця є волонтерками, благодійницями. Радий бачити у нашій Церкві кожну з вас, яка знаходить час і можливість прийти на богослужіння та підносити разом сердечні молитви за український народ, за наших захисників, за рідних та близьких. Дякуємо вам за це від повноти Церкви, і нехай приклад і молитовне заступництво жінок-мироносиць і надалі допомагають усім вам!
#Церква_з_тобою
Немає коментарів:
Дописати коментар