Православне Прибужжя

«Двері, двері! В премудрості будьмо уважні!»

Щоразу як звучить цей виголос на Літургії, більшість просто чекає що буде далі. А за ним стоїть ціла епоха.

У ранній Церкві це була буквальна команда. Перед Євхаристійним каноном диякони зачиняли двері храму, бо на службі стояли не тільки хрещені ,були оглашенні, ті ,що каються, іноді й просто сторонні люди. Перед найсвятішою частиною вони мали вийти. І диякон буквально кричав до дверників: стережіть вхід, зачиніть двері, зараз починається Таїнство.

Практика змінилась, а виголос залишився. І це добре. Бо він став чимось більшим ніж просто інструкцією.

Церква почала чути в ньому інше: зачини двері серця для розсіяних думок, відкрий себе для того що зараз відбувається. Тому одразу й додається «в премудрості будьмо уважні» ,тобто зосередься, бо зараз буде Символ віри і Анафора.

До речі, чому двічі? «Двері, двері» це не випадково. Подвоєння в давній традиції це урочистий заклик. Як «Свят, Свят, Свят». Як «Амінь, амінь». Як «Савле, Савле».

Деякі тлумачі кажуть просто: перші «двері» це двері храму, другі це двері серця.

Цей виголос будить щоразу заново: стій уважно, зараз починається найважливіше.

https://www.facebook.com/share/1FzdVQDjd6/