Наступна неділя після Великодня, яка називається Фоминою, Церква нагадує нам про важливість віри в нашому житті і про роль, яку відіграють сумніви. Всі люди у щось вірять, навіть ті, хто стверджують, нібито вони ні в що не вірять. Але не кожна віра є правдивою, спасительною, цілющою. На прикладі апостола Фоми Євангеліє дає нам настанови щодо істинної віри у воскреслого Господа нашого Ісуса Христа – віри розумної, усвідомленої, утвердженої.
Сумніватися заради пізнання правди та викриття омани – це нормально. Господь не чекає від нас віри бездумної, сліпої, наївної. Розумний сумнів не є протилежністю віри, але, скоріше, є пошуком кращого шляху до неї, можливістю для її утвердження, поглиблення, відновлення. Натомість впертість у сумнівах, різноманітні крайнощі, лукавство, настирливе випробовування, сліпе заперечення чи відкидання істини руйнують віру, забирають надію, залишаючи розчаровану людину сам на сам з марною гординею та усіма проблемами у цьому світі.
Віра по-різному приходить до людей. Навіть на прикладі найближчих учнів Спасителя ми це бачимо. Апостоли, які чули від Самого Господа про воскресіння з мертвих, все одно не до кінця повірили і при явленні їм воскреслого Христа «схвилювались і злякалися, гадаючи, що бачать духа» (Лк. 24: 37). Спаситель заспокоює їх, наголошуючи на тому, що це є саме Він: «Погляньте на руки Мої і на ноги Мої; це Я Сам. Доторкніться до Мене і роздивіться; бо дух тіла і кісток не має, як бачите у Мене» (Лк. 24: 39). Однак і після такого свідчення апостоли все ще не могли повірити, тому Господь каже: «Чи маєте тут якусь їжу? Вони подали Йому частину печеної риби і стільниковий мед. І, взявши, їв перед ними» (Лк. 24: 41 – 43).
Якщо подібні сумніви були у апостолів, які вже чули і звістку від ангелів, і свідчення жінок-мироносиць та деяких з них самих, хто бачив пусту гробницю та навіть, як Лука і Клеопа, розмовляв з Христом і їв з Ним; якщо ці сумніви не зникли навіть при особистому явлені Спасителя – то не слід дивуватися невірству, виявленому Фомою. Апостол Фома, не повіривши словам інших, жадає особисто пересвідчитись: «Якщо не побачу на руках Його рани від цвяхів і не вкладу пальця мого в рани від цвяхів, і не вкладу руки моєї в ребра Його, не повірю» (Ін. 20: 25).
І тут важливо: Бог не гнівається і не відкидає людину, яка сумнівається, не осуджує її – якщо вона сумнів використовує на пошук істини і робить це щиро, без лукавства. Знаємо з Писання, що Ісус Христос на восьмий день після Свого Воскресіння явився знову учням, серед яких вже був і Фома. «Прийшов Ісус, коли двері були замкнені, став посеред них і сказав: мир вам! Потім говорить Фомі: дай палець твій сюди і подивись на руки Мої; подай руку твою і вклади в ребра Мої, і не будь невірним, але вірним. Фома у відповідь сказав Йому: Господь мій і Бог мій! Ісус говорить йому: ти повірив, тому що побачив Мене; блаженні ті, що не бачили й увірували» (Ін. 20: 27 – 29).
Хоч і живемо ми з вами майже дві тисячі років після цих євангельських подій, але істина залишається та сама: Бог не приховує Себе, і якщо у когось виникають розумні сумніви – Господь завжди дає на них відповідь. В наш час і Біблія - слово Боже, і наука святих отців, і Церква, святі Таїнства, храми, богослужіння доступні усім, хто цього забажає. Тому всяка людина, яка щиро прагне пізнати Бога, навіть якщо й сумнівається, подібно до апостола Фоми, – здатна отримати і настанову, і одкровення істини, і відповідь на свої сумніви.
Водночас, хто через власні вагання, впертість, самооману і гординю стверджується в егоїзмі, хто робить серце своє запеклим, хто власну думку ставить за найвище мірило істини – на таких справджуються слова Христові: «Вони, дивлячись, не бачать, і, слухаючи, не чують, і не розуміють» (Мф. 13:13). Істина для таких залишається недосяжною.
В євангельському прикладі з сумнівами апостола Фоми та явленням йому воскреслого Господа, для нас залишається таїною, чи торкнувся тоді Фома ран Христових чи ні. Проте найважливішим і очевидним є те, що Воскреслий Господь точно доторкнувся до серця свого учня, і цим благословенним дотиком зцілив невір’я та сумніви, вагання та непевності апостола.
Бажаю й кожному з вас, щоби Господь доторкнувся до серця, втихомирив бурю сумнівів і хвилювань, благословив та укріпив духовні сили, щоби й надалі, з Богом у серці, ми прагнули пізнавати правду і примножувати добро, відкидати оману та боротися зі злом!
#Церква_з_тобою
Немає коментарів:
Дописати коментар