Сьогодні на хресті розп’ятий Той, що землю на водах повісив. У цей день ми згадуємо найбільший прояв Божої любові до Свого творіння, адже Бог віддав Свого Сина в жертву за наші гріхи.
Господь Ісус Христос перетерпів наклепи, побиття, обплювання і саму хресну смерть – заради нас. Щоб зцілити наслідки первородного гріха і підняти упалого Адама.
Він міг не йти на хрест, міг відмовитися від страждань, міг прикликати легіони ангелів, але не зробив цього. Бо Його любов до людини виявилася сильнішою за страждання.
Ось біля Хреста Його Мати і наймолодший учень. А де всі ті, кого Він зцілив? Де народ, до якого Він прийшов? Де ті, хто чув Його слово?
Як часто ми задумуємося, ким є ми серед цих людей? Чи не є ми тими, що відходять, коли стає важко? Чи не стаємо ми Петром, який обіцяв вірність, але відрікся? Чи не стаємо ми Іудою, що зраджує, або тими, хто своїми гріхами ніби знову прибиває Господа до хреста?
Нам важко навіть уявити, наскільки Бог, Який усе створив, смирився, прийнявши образ людини, і поніс такі муки заради кожного з нас.
Сьогодні біля Хреста ми можемо зупинитися і переосмислити своє життя, побачити себе перед Хрестом не в думках про інших, а чесно – такими, якими ми є. І тому нехай ми не забуваємо, на що пішов Бог заради кожного з нас, і постараємося жити так, щоб не бути тими, хто своїми гріхами знову і знову прибиває Господа до хреста, бо Хрест – знак, який завжди стоїть у храмі, знак того, що Бога було вбито руками людини, і Христа розіп’яла людина, яка через страх і егоїзм не впізнала Бога-Любов. Адже навіщо нам любов і істина, якщо ми самі не готові любити?
Немає коментарів:
Дописати коментар