Святість посту є дуже давньою. «Піст давніший за всі закони, – зауважує вселенський учитель Церкви Христової, святитель Василій Великий. – Він такий давній, як саме людство. Він прописаний ще в раю, бо Адам отримав цю першу заповідь: «Від дерева пізнання добра і зла не їж від нього!» (Бут. 2: 17).
Піст – це стриманість, і саме це було єдиною умовою, єдиним проханням Творця до наших прабатьків у раю, єдиною тоді Божественною заповіддю. Як ми знаємо з Писання, Господь дав першим людям заповідь, яка у сутності своїй була першим постом, першим правилом стриманості. Цю заповідь Творець дав не для того, щоби в чомусь обмежити Адама і Єву, але задля того, щоби вони могли добровільно виявити свою любов до Нього.
Виконуючи заповідь стриманості, люди мали виявляти ту свободу волі та дії, які дарував їм Господь. Адже якби Творець не дав ніякої заповіді, то люди не моли би добровільно утвердитися в добрі та виявилися би подібними до решти видимого творіння, яке існує без свободи, бувши зв’язаним законом природної необхідності. Тож давши заповідь посту, Бог дав Адаму і Єві здатність добровільно виявити своє ставлення до Нього, свобідно виявити свою любов і довіру. А через це – утвердитися в добрі та завдяки спілкуванню з Ним, як Творцем, зростати у досконалості аж до обоження.
Натомість Адам і Єва спокусилися на інший шлях. Змій запропонував їм не старанням і не послухом, але крадіжкою досягти обоження. Не отримати його працею, але привласнити його, як вкрадений скарб. Цей шлях хоча і видавався людям більш простим, насправді виявився оманою. Бо не можна досягти добра, відкидаючи джерело добра – нашого Творця.
Святитель Василій Великий вважає, що саме життя в раю було прикладом постування. Не лише тому, що перші люди жили там подібно до ангелів і вільно постійно спілкувалися з Богом, дотримуючись Його єдиної заповіді, але й тому, що до спокуси дияволом вони не знали нічого гріховного, не знали страшної ціни віддалення від Творця. І тому, аби відновити богоспілкування та богопізнання, аби викорінити гріх із власної душі та повернути собі душевний мир із Богом – ми потребуємо посту.
Як стародавня настанова людству, піст був зафіксований вже у Старому Завіті. Знаємо і про Мойсея, що він завдяки постові зійшов на гору Синай, де Бог дав йому Закон, писаний на кам՚яних скрижалях. Знаємо, що й Сам Господь наш Ісус Христос постив протягом сорока днів перед початком Свого суспільного служіння і дав чіткі настанови, як потрібно постити.
Святитель Василій Великий про користь постування писав: «Піст родить пророків, кріпить сильних. Піст просвічує законодавців. Він добрий сторож душі, щирий приятель тіла, зброя для хоробрих, вправа для сильних. На війнах – дає мужність, у часі миру вчить спокою!». Не лише з духовної, а і з практичної точки зору піст є добрим. Василій Великий відзначав, що постування вкрай корисне для здоров՚я, для людських стосунків і навіть для добробуту: «Хто коли потерпів яку шкоду через піст на своїм майні? Переглянь сьогодні всю хатню обстановку, опісля ж перерахуй її знову: через піст нічого тобі не забракне з домашніх речей!».
Численні приклади зі Священного Писання закликають до посту, особливо в часи серйозних криз та війн. Бо піст – це не просто певні обмеження, це звільнення від усього зайвого, надмірного, нерозумного, неважливого. Піст – це час, коли ми відкидаємо багато другорядних речей, щоби зосередитись на головному – тому, що робить нас сильнішими, витривалішими та справжніми.
Нехай Господь допомагає кожному з нас гідно проходити шляхом не лише цього Великого посту, але і шляхом усього нашого життя. Щоби ми справді досягали тієї мети і досконалості, до якої були покликані.
#Церква_з_тобою
Немає коментарів:
Дописати коментар