Православне Прибужжя

Знаєте, іноді найкраще видно суть не в гучних заявах, а в простих вчинках.

Це продовження тої історії з проголошенням нового "патріарха" — архієпископа Сумського і Охтирського Никодима, про що розповідав учора

От і тут — історія ніби про "розкол", про "вибори", про якісь високі церковні речі.

А придивишся — і бачиш звичайну людську поведінку: Хто де був у потрібний момент.

Поки одні десь по квартирах і зумах обирали собі нового "патріарха", інші робили просту, людську річ — проводжали в останню путь

патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета

А от тут починається найцікавіше.

Найближчий помічник патріарха Філарета, керуючий справами Київського Патріархату —

архієпископ Переяславський і Білоцерківський Андрій Маруцак —

не пішов у ті "зум-обрання". Відмовився.

Він був там, де й мав бути.

На похованні.

Разом із духовенством Православної церкви України.

Разом із людьми.

Разом із родиною.

Так само і настоятель Володимирського собору, багаторічний помічник патріарха Філарета —

протоієрей Борис Табачек.

Теж не в "зум-обраннях".

Теж — на прощанні.

І от дивишся на це все — і розумієш просту річ.

Може, ніякого "великого розколу" між ПЦУ та УПЦ КП вже й немає?

Бо без постаті Філарета ця історія ніби сама розсипалась.

З одного боку — люди, служба, поховання, тиша.

З іншого — кілька людей, які поспішили наступного дня після смерті проголосити "патріарха".

І знову ж таки — не самі.

Бо поруч з ними з’являється добре знайомий голос "звідти" —

митрополита Бєлгородського Іоасафа Шибаєва,

який спокійно собі служить у росії… і звідти пояснює, як правильно жити українській церкві.

Ну от і вся "глибина" цього розколу.

Бо коли одна частина людей стоїть біля труни, а інша — ділить титули,

то це вже не про канони.

Це про вибір.

І, здається, цей вибір уже зроблений.

І є ще один момент, про який чомусь мовчать.

Ні для кого не секрет, що і Володимирський собор, і патріарша резиденція по вул. Чикаленка, 36 вже давно — понад шість років — на балансі ПЦУ, а тепер остаточно за нею залишаться. 

Це добре знали всі, зокрема і в УПЦ КП.

Тобто всі ці гучні "обрання" — вони навіть не про спадок.

Бо спадок уже визначений.

І виходить якось дивно:

титули ділять… а отримати нічого.

Тепер ця невеличка група шукатиме собі можливості отримати легалізацію та державну реєстрацію під іншою назвою. 

Бо у них лишилось лише бажання називати себе кимось більшим, ніж ти є насправді.

Ваш Дідо! 💖

https://www.facebook.com/share/1E6vHZEL2j/