19 березня – 155 років від Дня народження Василя Костянтиновича Липківського (1864-1937), засновника Української Автокефальної Православної Церкви, церковного реформатора, проповідника, митрополита Київського і всієї України (1921–1927).
З початком Української революції, у 1917 році, Василь Липківський очолив український релігійно-громадський рух за автокефалію Української православної церкви.
А вже 9 травня 1919 року відправив першу службу українською мовою в Микільському соборі на Печерську в Києві.
В жовтні 1921 Всеукраїнський Церковний Собор затвердив проголошену автокефалію української православної церкви і обрав Василя Липківського її митрополитом.
Незважаючи на опір частини промосковськи настроєного духовенства, він проводив українізацію церковного життя, сприяв перекладу церковних книг на українську мову.
У 1927 році влада сфабрикувала «Другий Собор УАПЦ», який під загрозою арешту і заслання всіх його учасників та під тиском зрадницької частини єпископату УАПЦ проголосував за переобрання Липківського.
«Голосом цього собору говорив не Христос, не церква, а ДПУ», - згодом зауважив митрополит.
Протягом наступних років священик перебував під постійним наглядом більшовицьких репресивних органів, декілька раз заарештовувався і ув’язнювався.
Жив на Солом’янці.
22 жовтня 1937 року його черговий раз заарештували, а вже 20 листопада особлива трійка при Київському управлінні НКВС СРСР засудила до страти.
«Жахлива комуністична повінь своїми хвилями намагається з головою залити наш народ, звести зі світу і його віру, і церкву, і все, що для нього найдорожче…», - писав Василь Липківський незадовго до своєї мученицької смерті.
Розстріляли 73-річного священика 27 листопада.
Місце його поховання й досі невідоме.
У 1997 році Собор УАПЦ канонізував Василя Липківського та інших церковних мучеників 20-30хх років ХХ ст., а 27 листопада тепер є днем їхньої пам’яті.
Немає коментарів:
Дописати коментар