Серед деяких публічних людей побутує дуже хибне уявлення про конфлікт як продуктивну стратегію комунікацій. Вони вважають, що агресія, тролінг, епатаж привертають увагу і, в результаті, якимось чином вирішують їхні завдання. Насправді, ні. Бо цю стратегію треба застосовувати вміло, а інакше користі з неї куди менше, ніж шкоди.
І ось зараз Vladyslav Heraskevych показує майстерклас із дійсно ефективного використання конфлікту для своїх цілей. У глобальному масштабі
Мʼякотіла, замирювальна щодо Росії політика МОК давно відома. Імовірність, що вони дозволять українському спортсмену змагатися в шоломі, на якому зображені загиблі від рук росіян спортсмени, завжди була близькою до нуля.
Уявімо собі, що МОК не має жодних претензій до шолому, і Гераскевич виходить у ньому на трасу. Заїзд триває менше хвилини, з цього часу шолом добре видно в кадрі секунд 30. Всього індивідуальних заїздів чотири. Скелетон дивляться в середньому 4-6% телевізійної аудиторії - це не фігурне катання і не стрибки з трампліна. Враховуючи телевізійні та онлайн-трансляції та соціальні медіа, ідеться про 80-120 мільйонів глядачів. Коментатори, можливо, й відзначили однією фразою, що зображено на шоломі Гераскевича.
Медіа написали би про це, може, один раз. «Український олімпієць ушанував загиблих від війни спортсменів» - гарна історія, але не супер резонансна.
Натомість, абсолютно очікувана заборона МОК допомогла Гераскевичу запустити вже кілька хвиль медіависвітлення:
- Намір змагатися в шоломі памʼяті
- Саме рішення МОК і пропозиція чорної нарукавної повʼязки
- Пресконференція Гераскевича після заборони
- Коментарі Зеленського, реакція українського НОК та інших спортсменів («Вшанування - не порушення» на рукавиці Олени Смаги)
- Гераскевич продовжує тренуватися в шоломі та заявляє, що буде в ньому і змагатися
- Дискусія про релевантність та інституційну етику МОК
Тут є все. І Давид проти Голіафа - спортсмен проти системи. І вся історія про заборону російським спортсменам змагатися під національним прапором через військову агресію (так, вони погані хлопці). І про зростаючу неефективність міжнародних інституцій.
А головне - є шолом памʼяті, потужний візуальний символ, який радо беруть у роботу і телеканали, і онлайн видання, і соціальні мережі.
Медіа пишуть про тих 22-х спортсменів, чиї обличчя зображені на шоломі памʼяті: від 9-річної киянки Вікторії Івашко - до чемпіонів та олімпійців, які загинули в бою.
Сукупно лише медіа охоплення цією історією можна оцінити в додаткових 15 мільйонів, а з урахуванням соціальних медіа - до 40 мільйонів людей. І це не лише фанати зимових видів спорту. Це вже велика, багатогранна історіях з хвостами в геополітику, етику, корупцію МОК і багатр інших тем.
Більше того, тепер це резонансна історія, а значить виступ Владислава не виріжуть із телевізійних трансляцій, щоб поставити рекламу. Коментатори мають більше приводів озвучити історію детальніше під час самого заїзду. В новини це все теж матиме додаткові шанси потрапити.
В результаті, месидж «Росія вбиває українських спортсменів» долетить до набагато більшої кількості людей.
І це вже велика перемога.
Ось вона - якісна провокація і конфлікт як ефективний інструмент комунікації. Заснована на щирості - але й на чіткій моральній позиції, гаряча - але продумана і чудово реалізована.
Олімпійські ігри створювались для зміцнення миру у світі. А, значить, Владислав Гераскевич вже переміг. Подяка йому і безмежна шана.
- - -
З розрахунками потенційного і фактичного медіа охоплення мені допоміг ШІ.
https://www.facebook.com/share/1DZkYrxaDZ/
Немає коментарів:
Дописати коментар