Православне Прибужжя

Хочу розповісти одну історію. Трохи про розкольників, але насправді про людей і про серце.

Це сталося давно. Хоча нещодавно трапилася схожа історія, я свідомо розповім саме цю, старішу, бо вона дуже багато для мене відкрила.

Тоді я щойно перейшов з МП до ПЦУ. До мене прийшла одна знайома жінка. Вона знала мене з дитинства, ми разом з її дітьми вчилися у недільній школі. У свій час вона дуже багато робила для єпархії, підтримувала храми, допомагала благодійним ініціативам, не шкодувала ні сил, ні коштів, коли мала таку можливість.

З роками її матеріальне становище стало значно скромнішим. А потім у її житті сталася біда. Потрібні були кошти на онкологічне обстеження, а грошей катастрофічно не вистачало.

Вона зверталася до єпископів, до настоятелів кафедральних соборів. Усюди чула одне й те саме. Зараз усім важко. Грошей немає. Часи складні.

Мені було дуже боляче і дивно це чути, знаючи, скільки ця людина віддала раніше, коли могла. Для мене ж та сума була немалою. Але я дуже хотів їй допомогти. Вона залишила свій телефон, а я пообіцяв, що постараюся знайти можливість і попросив зателефонувати через кілька днів.

І Господь так управив, що необхідну суму вдалося зібрати.

Вона прийшла. Я передав їй конверт з грошима. Вона була дуже вдячна, щиро, по-людськи. Ми розійшлися з відчуттям, що зробили щось правильне.

Але через деякий час вона зателефонувала мені знову. Голос був сумний, пригнічений. Вона розповіла, що у храмі, де сповідалася, їй сказали страшні слова. Що за те, що вона взяла гроші у розкольника, вона буде горіти в пеклі. І це сказали там, де їй ніхто не допоміг у її біді.

Вона була розгублена. Пригнічена. Не знала, що їй робити далі. Після тієї розмови вона більше мені не дзвонила.

Чому я це пишу.

Справа не в конфесіях, патріархатах і не в ярликах. Не в тому, хто до якої юрисдикції належить. Справа в тому, чи залишаємося ми людьми.

Бо коли людина у біді, їй потрібна не догматична палиця по голові, а простягнута рука. Не вирок, а милосердя. Не страх, а підтримка.

Христос дуже просто і дуже ясно сказав. Що зробите одному з цих найменших братів Моїх, те Мені зробите.

І якщо ми це забуваємо, то всі наші правильні слова і канонічність втрачають сенс.

https://www.facebook.com/share/1afh69et2A/