На початку XX століття Миколаїв зустрічав Різдво 25 грудня під урочистий передзвін Адміралтейського собору. Місто, що жило кораблями, перетворювалося на осередок світських балів та теплих родинних традицій.
Головним центром свята була вулиця Соборна. У вітринах кращої в місті кондитерської Сигізмунда Кроні з’являлися казкові будиночки з пряників, а магазин іграшок родини Вагнерів заманював дітей порцеляновими ляльками та скляними кулями з Богемії. Для офіцерської еліти в Зимових морських зборах ставили величезну ялину, прикрашену справжніми свічками та прапорцями морських сигналів. Однак справжнє серце Різдвяного духу билося в благодійності.
Микола Миколайович Аркас, фундатор миколаївської «Просвіти», перетворював Різдво на час справжнього служіння громаді. Поки еліта купувала дорогі подарунки, у домі Аркасів та приміщеннях «Просвіти» панував інший дух. Микола Миколайович влаштовував знамениті «Народні ялинки» для дітей з найбідніших верств — синів та доньок робітників заводів «Наваль» та «Руссуд». Для малечі, що приїздила сюди з робітничої Слобідки, де свято зазвичай обмежувалося скромною вечерею та домашнім вертепом, це було справжнє диво. Під пишно вбраною ялинкою вони знаходили не лише цукерки, а й нові валянки, теплий одяг та підручники.
Велику роль у цій справі відігравала дружина мецената Ольга Аркас. Вона особисто опікувалася жіночими благодійними комітетами, збираючи кошти для сирітських притулків та безкоштовних їдалень.
Завдяки діяльності «Просвіти», Різдво в Миколаєві набуло особливого українського колориту: містом лунав професійний хор, заснований Аркасом, який виконував давні колядки, об’єднуючи в святкуванні інтелігенцію та простих майстрів-корабелів.
У ніч на Різдво порт завмирав. На кораблях, що стояли на рейді Південного Бугу, матроси за традицією запалювали ліхтарі на щоглах, які з боку берега нагадували сузір’я, що спустилися на воду.
https://www.facebook.com/share/1ACyACzz74/
Немає коментарів:
Дописати коментар