Православне Прибужжя

Апостоли-брати і Церкви-сестри.

Апостоли-брати - це апостол Петро і апостол Андрій, які були братами. І про це написано в Євангелії.

Церкви-сестри - це Церква Риму, первоверховним апостолом і засновником якої вважається апостол Петро, а його наступником - Папа Римський Лев XIV, та Церква Константинополя, первоверховним апостолом і засновником якої вважається апостол Андрій Первозваний, а його наступником - Архієпископ Констанстантинополя і Вселенський Патріарх Варфоломій.

Церкви-сестри - це, в більш широкому контексті, Римо-Католицька Церква (всесвітня спільнота християн-католиків, очільником якоє є єпископ Риму) і Церква Православна (всесвітня спільнота Помісних Православних Церков, в якій Вселенський патріарх посідає місце першого за честю і, якщо так можна сказати, координатора всеправославної єдності та апеляційної інстанції).

Термін "Церкви-сестри" має давнє походження, але почав активно вживатися в середині ХХ століття Патріархом Афінагором і Папою Павлом VI, тими, які 7 грудня 1965 року підписали спільну Декларацію, знявши взаємні анафеми (відлучення в Церкви) 1054 року, які починалися як розрив відносин між єпископами Рима і Константинополя, але переросли у століття розділення між католиками та православними. Потім цей термін увійшов в офіційні документи Католицької Церкви (рішення ІІ Ватиканського собору, енциклики (офіційні послання) Пап), а також в документи діалогу про єдність між християнами.

В більш широкому контексті вживання цього терміну засвідчує, що різні християнські спільноти-церкви (слово "церква" /"еклесія" перекладається як "зібрання") впізнають одна в одній християн (віруючих і вірних Христу); 

визнають дійсність таїнств одна одної (для православних і католиків - це всі 7 таїнств, серед яких найголовнішими для відчуття єдності є хрещення, священство і причастя); 

пам'ятають заповідь єдності і любові, яку залишив своїм учням Христос (цитати легко знайти в молитві Христа за Таємною вечерею, коли було встановлене таїнство причастя, через яке ми єднаємося з Христом, а у Христі - в Церкву); 

вірять, як казав ще у ХІХ ст. київський митрополит Платон Городецький, що "паркани між церквами не доходять до Неба"; 

і, найголовніше, роблять реальні кроки у власному житті і служінні для того, щоб єдність християн можна було побачити не лише очами віри, а на власні очі, як це відбулося днями під час святкування 1700-річчя Першого Вселенського Собору.

А ще вживання такого антропоморфного терміну, як "сестри" засвідчує, що як і між людьми, так і між їхніми спільнотами-церквами можуть бути і бувають непорозуміння і різне розуміння, а такоаж сварки, суперечки і розділення, але все, з Божою допомогою, може подолати Любов. Бо, як казав Христос: "По тому пізнають усі, що ви мої учні, як будете мати любов між собою".

https://www.facebook.com/share/1VeDXpxSih/