Православне Прибужжя

«І Він розповів їм притчу, кажучи: В одного багатого чоловіка рясно вродила

нива. Тож думав він, говорячи сам до себе: Що робити, коли не маю куди зібрати врожаю? І сказав: Зроблю так: розвалю свої клуні, збудую більші, зберу туди все [моє] збіжжя та моє добро і скажу своїй душі: Душе, маєш вдосталь добра, зібраного на багато років: спочивай, їж, пий, веселися... А Бог до нього промовив: Нерозумний, цієї ночі душу твою зажадають від тебе! А

те, що ти приготував, кому воно буде? Так буває з тим, хто збирає для себе, але не багатіє для Бога».

Євангеліє від Луки 12:16-21

Коли наше серце лише отримує, але перестає цінувати те, що має, ми втрачаємо правильний напрямок і забуваємо, що багатство саме по собі не веде нас до спасіння. Сьогоднішня притча про багатого звертає нашу увагу не просто на матеріальні блага, а на те, як ми ними живемо і яку вагу вони мають у нашому серці.

Адже багач із притчі мав достаток, але не мав радості. Його душа, замість вдячності, почала шукати ще більшого — і навіть здобувши бажане, він не знайшов миру. Бо саме тоді звертається до нього Бог і забирає його душу, показуючи, що всі накопичення не мають жодної цінності без Бога.

У житті кожен з нас може мати безліч благ. Та справжня мудрість у тому, щоб цінувати вже отримане, примножувати його в добрих справах і вміти ділитися. Бо яка користь із наших дарів, якщо вони лише для нас? Яка користь із багатства, яке не стає благословенням для ближнього?

Роздумуючи над сьогоднішнім Євангелієм, запитаймо себе: чи цінуємо ми те, що маємо, чи вміємо радіти за інших, чи здатні поділитися не тільки матеріальним, а й теплом серця, увагою, любов’ю? Нам потрібно відкрити духовні очі, щоб побачити, як багато добра навколо нас — у світі, у людях, у простих речах. Бо скільки б благ не було в нашому житті, ніщо не замінить Бога і любові до ближнього.

https://www.facebook.com/share/1FmzY3oaZY/