Православне Прибужжя

Ще раз: МІРКУВАННЯ З ПРИВОДУ КАЛЕНДАРНОГО ПИТАННЯ. Думаю, це стосується всіх. Нам доведеться звикати до того, що вшанування святого, чиє ім’я носимо, буде в інший день, ми будемо ніяково почуватись у старі дати свят. Але ми звикнемо, як звикли наші предки більше ста років тому, коли держава перейшла на новий стиль, а Церква — ні. Заради справедливості треба сказати, що найбільшими противниками календарної реформи є практикуючі християни. Втім, треба зазначити, що Церква не вперше проводить реформи і, дай Боже, не востаннє. Бо вона — жива. — У цьому контексті під словом “практикуючі” маються на увазі ті, хто ходить до церкви частіше одного разу на місяць і знає, коли Катерини, Андрія, Тараса, Ольги і т.д. Тобто ті, хто освоїв традицію, але не освоїв духу християнства. Такі рідко ходять з молитовниками, тим більше із молитовниками минулого століття. Теперішні уже рідше подають паралельні дати двох стилів. І таких, як Ви розумієте, більшість у наших храмах. Їм потрібно перелаштовуватись, а це додаткова розумова праця. Кому в наш час це потрібно? Звісно, що і наші прадіди також не швидко звикли і між ними також бути противники календарної реформи. Що ж найбільш стримує або перешкоджає у такому переході? — Чесно? Скажу зараз неприємні слова, через які мене осудить не одна людина. Через тотальну неосвіченість/релігійна освіченість бажає кращого. Обрядовір’я, окультні практики, вузьколобість і жорстокосердість — цього повно у нас/ в одних і через хвору впертість, яка підкріплена не розумінням реформи, а небажанням змінюватись і змінювати — в інших. Коли у нас в Церкві були прийняті деякі богослужбові зміни, своєрідні мініреформи, які насправді були абсолютно історично і богословськи оправдані і необхідні, то навіть деякі священники, говорили: не ми це вводили і не нам це відміняти. При чому жодних аргументів на свою користь не приводили. Календар не наближає нас до Бога — це факт. Можна жити і спасатись взагалі без календаря — також факт. Але якщо ми вже живемо за календарем, звершуємо богослужіння за календарем і цей календар потребує змін, то чому цих змін боятись? Хіба ми Христа зрадимо? Чи віри зречемось? Якщо ми не святкуємо святих днів, не творимо милосердя, не стаємо кращими, не продукуємо любові навколо себе, то абсолютно немає значення, за яким календарем ми живемо. Користі нашій душі — жодної. Можна перефразувати слова апостола Павла: “Календар не наближає нас до Бога і не віддаляє нас від Бога”. І, до речі, апостоли були першими реформаторами у Церкві. Чому Церква на Вселенському Соборі обговорювала дату святкування Пасхи? Та щоб не було розбрату, а весь християнський світ разом прославляв Воскреслого Христа. Це, до речі, був один із перших розбратів Церкви і зауважте, що він був також календарним. Церква не хотіла розбрату. Після обговорень була прийнята одна із пасхалій (олександрійська) за універсальну, якою до нині користується Церква. Що ми бачимо зараз? Церква також на Соборі приймає рішення про оновлення календаря! Завдання календаря — об’єднувати християн. І тут не дата важлива, а подія. Багато свят мають дуже умовну прив’язку до дат, але це ж не заважає нам вшановувати ці свята чи святих. Оскільки, з 1 вересня 2023 р. Православна Церква України згідно з рішенням Помісного Собору переходить на використання в Богослужбовому житті Новоюліанського календаря подаю для обміркування своє розуміння складного календарного питання. Адже за моїми спостереженнями значна частина нашого суспільства не орієнтується в даному питанні.

Отже про все по-порядку.

Дамо визначення термінам календар та церковний календар.

Календар (від грецьк. Παραπηγμα. лат. calendarium — боргова книжка) – цим терміном позначається система відліку часу, що базується на 2 періодичних астрономічних явищах: циклі зміни пір року, пов'язаних із обертанням Землі навколо Сонця і зміні фаз Місяця. Календарем у древньому Римі називали перші дні кожного місяця, оскільки в ці дні боржники мали сплачувати відсотки.

Основні типи календаря базуються на таких одиницях вимірювання часу: а) тропічний рік – проміжок часу від одного весняного рівнодення до другого – наступного; б) синодичний місяць – проміжок часу від одного нового Місяця до наступного; в) доба– тривалість одного обертання Землі навколо своєї осі. Відповідність між цими одиницями вимірювання часу приблизно є такою: тропічний рік має 365 діб, синодичний місяць – 29,5 доби.

Святі отці I Вселенського собору прийняли постанову починати новий рік з 1 вересня ― на честь славної перемоги, яку в 312 році здобув імператор Костянтин над язичником Максентієм. Костянтин став єдинодержавним правителем Візантійської імперії та проголосив християнство релігією вільного сповідування.

Все коло великих Господських і Богородичних свят починається з Різдва Пресвятої Богородиці (8 вересня) і закінчується Її Успінням (15 серпня).

Церковний календар – це система відліку часу, яку вживає Церква Христова для визначення послідовності церковних свят і постів річного кола та відповідних для них богослужінь. В основі Церковного календаря, на відміну від цивільного календаря, є Пасхалія. Таким чином церковний рік має два кола – рухоме і не рухоме. Тобто свята, які залежать від Пасхи (наприклад Вхід Господній в Єрусалим, Вознесіння Господнє, П’ятидесятниця…) належать до рухомого кола, а ті, які вшановуються в числі до не рухомого (наприклад Різдво Пресвятої Богородиці, Благовіщення Пресвятої Богородиці, Преображення Господнє, Воздвиження Чесного Хреста Господнього, Різдво Христове…).

Свята рухомого кола припадають на сімнадцять тижнів року: десять – до Пасхи та сім – після Пасхи. Завершується Пасхальний цикл Днем усіх святих, що святкується наступного Недільного дня після П'ятидесятниці.

Пасхальні тижні – період особливих богослужінь за окремими книгами – Тріодями: Постовою, яка містить порядок богослужінь десяти тижнів до Пасхи і Квітною, яка містить порядок богослужінь для семи тижнів після Пасхи. Більшість Недільних днів Пасхалнього циклу присвячено спогаду євангельських подій – наприклад, притчам про митаря та фарисея, повернення блудного сина та Страшного Суду у перші три тижні циклу. У період Постової тріоді тижні починаються з понеділка: наприклад, тиждень про блудного сина починається в понеділок, наступний за тижнем про митаря та фарисея. Після Пасхи тижні знову розпочинаються з Неділі.

Найважливіший постовий період православного церковного року – Великий – починається за сім тижнів до Пасхи і триває до раннього ранку Великодньої Неділі. Його завдання – підготувати християнина до переживання Страстей Христа та святкування Воскресіння Христового, зміцнити його духовно.

Святами нерухомого кола окрім Господських (Різдво Христове, Стрітення Господнє, Хрещення і Преображення, Воздвиження Хреста Господнього) та Богородичних (Різдво Богородиці, Введення Пресвятої Богородиці в храм, Благовіщення, Успіння) є дні поминання святих, пам'ятних подій із життя Церкви та святинь. Коло нерухомих свят постійно розширюється в міру того, як Господь відкриває нам імена нових святих.

В сучасному світі християни, живуть за трьома календарями: Григоріанським, Юліанським та Новоюліанським. Православна Церква, як сукупність Помісних Церков-сестер використовує у своєму Богослужбовому вжитку всі ці три системи літочислення.

Так, Григоріанський календар використовує лише Фінлядська Православна Церква;

Юліанський календар використовується Єрусалимською, Грузинською, Сербською, Російською та Польською Церквами;

Новоюліанський календарвикористовують більшість Помісних Церков: Константинопольська, Олександрійська, Антіохійська, Румунська, Болгарська, Кіпрська, Елладська, Албанська, Церква Чеських земель і Словаччини та з 1 вересня 2023 р. Українська.

Отже, яка різниця між цими календарями?

Юліанський календар - розроблений групою олександрійських астрономів на чолі із Созігеном. Середня тривалість року становить 365,25 діб. Календар названо на честь Юлія Цезаря, за указом якого було введено в Римській республіці з 1 січня 45 до Різдва Христового. Рік за Юліанським календарем починається 1 січня, оскільки саме цього дня з 153 року до нашої ери обрані коміціями консули вступали на посаду. Юліанський календар замінив старий Римський календар і ґрунтувався на астрономічній культурі елліністичного Єгипту. Юліанський календар було визнано Християнською Церквою на I Вселенському Соборі, що відбувся у Нікеї в 325році. Зараз його називають старим стилем.

Григоріанський календар є системою обчислення часу, яка заснована на циклічному оберту Землі навколо Сонця. Середня тривалість року - 365,2425 діб; містить 97 високосних років на 400 років.

Вперше Григоріанський календар був запроваджений папою Римським Григорієм XIII у католицьких країнах 15 жовтня 1582 замість Юліанського: наступного дня після четверга 4 жовтня стала п'ятниця 15 жовтня. Григоріанський календар використовують у більшості держав та країн світу. Його, ще називають – «новим стилем».

Новоюліанський календар – розроблений сербським астрономом, професором математики та небесної механіки Белградського університету Мілутіном Міланковичем.Цей календар, заснований на циклічному обігу Землі навколо Сонця; тривалість року становить 365,242222 доби; містить 218 високосних років на 900 років. У травні 1923 року у Константинополі відбувся собор православних східних Церков, скликаний Вселенським Патріархом Мелетієм IV. На ньому, серед інших питань, було обговорено календарне та ухвалено рішення про реформу. Щоб не приймати Григоріанський календар, який запроваджений католицьким папою, було вирішено запровадити календар, названий Новоюліанським.

Як бачимо ці три календарі розроблені у різний час і при різних обставинах і їхнє використання Помісними Церквами не є перепоною у спілкуванні між ними.

Окремо хочу сказати про Святий Афон – Сад Богоматері. Монастирі Святої Гори живуть за Юліанським календарем та візантійським часом і життя на Афоні повністю відрізняється від життя в сучасному світі, тому ставити за приклад Святий Афон у використанні Юліанського календаря і не припустимості використання Новоюліанського на мою думку є не правильно, бо монастирі Афону живуть за Юліанським календарем, а їхні представництва в Греції за Новоюліанським і це не є перепоною для їхнього спілкування.

Також, дуже часто ставлять за приклад Єрусалимську Церкву, що вона не переходить на Новюліанський календар. Але у випадку з Єрусалимською Церквою слід пам’ятати в яких умовах вона звершує своє служіння. Перехід на Новоюліанський календар в Єрусалимі потребує багатьох не простих домовленостей, бо навіть саме служіння в Храмі Воскресіння (Гробу Господнього) звершується декількома конфесіями: православними греками, вірменами, коптами, сірійцями, ефіопами та римо-католиками. У храмі діє «Статус кво», який було проголошено у 1757 році султаном Османом ІІІ. Він видав указ про рівноправність усіх шести християнських конфесій, що мають відношення до храму, щоб припинити нескінченні конфлікти поміж ними. Тоді ж було заборонено міняти що-небудь у храмі, рухати чи ремонтувати – без одноголосного схвалення всіх учасників. Тому, перехід Єрусалимського Патріархату є складним і не пов'язаний зі «стоянням за віру», як подається це деякими засобами масової інформації.

Противники впровадження нового календаря також вказують на те, що у певні роки Петрів піст випадає, в залежності від святкування Пасхи, як це наприклад буде в 2024 р. Але і це питання вирішується. Для дотримання Апостольського посту в такі роки, дні посту встановлюються вже після дня пам’яті святих апостолів Петра і Павла. Наприклад з 1 по 5 липня.

Отже, у вирішенні календарного питання, дорогі браття і сестри, слід пам’ятати, що головним має бути у нашому житті, Хто заради нас Воплотився, Страждав, Розіп’явся за гріхи наші і Своїм Воскресінням відродив нас і визволив від прокляття, гріха і смерті. Тому нас має об’єднувати віра не в числа, а жива і дієва віра в Христа, яка ґрунтується на любові до Бога і ближніх.

Ще раз, традиція використання Православною Церквою юліанського календаря не має сакрального значення, сам цей календар має світське походження та був прийнятий Церквою в силу того, що це був календар, за яким велося літочислення у тогочасній Римській імперії, і це був найкращий календар на той час.

Проблема юліанського («старого») календаря полягає в тому, що кожні 128 років в ньому відбувається накопичення розбіжності в одну добу між астрономічним (сонячним) і календарним (вирахуваним за формулою) рівноденням. На сьогодні РОЗХОДЖЕННЯ між реальним (астрономічним) рівноденням та датою 21 березня, на яку мало би припадати рівнодення, складає вже 13 ДНІВ.

Чому це проблема? Бо таке багатоденне розходження між реальними астрономічними подіями та календарними датами призводить до того, що святкування всіх неперехідних свят церковного року поступово зсуваються вперед, так що з плином часу, наприклад, свято Різдва Христового буде припадати на час приготування до Великого посту і навіть на сам піст, що є абсурдним.

Протягом попереднього часу оновлення календарної традиції в Україні було дискредитоване спробами її зовнішнього нав’язування. Відтак спротив календарній реформі у межах колишнього СРСР був також частиною опору тоталітарній більшовицькій політиці. Але нині фактори з минулого, які стояли на перешкоді календарних змін, втрачають свою актуальність. Прагнення утвердження своєї, української, духовної ідентичності, поновлення історичного спілкування з іншими помісними Церквами-Сестрами, захист від агресії «русского міра», вимагають від нас назрілого рішення – долучитися до більшості Помісних Православних Церков, запровадивши у вжиток новоюліанський календар – як більш точний астрономічно та церковно прийнятий, зі збереженням традиційної пасхалії.

Що означає зі збереженням традиційної пасхалії? Тобто, збережеться усталена до цього часу практика календарно-астрономічних правил для обрахунку дати Великодня і залежних від неї рухомих свят (наприклад, Вознесіння Христового або П’ятидесятниці). Водночас зміняться дати святкувань нерухомих свят (Різдво, Стрітення, Покрова Пресвятої Богородиці та інші) – на 13 днів назад. Взагалі зверніть увагу: противники календарної реформи не мають об’єктивної, здорової і головне наукової аргументації. Головний аргумент: ні, бо так жили наші предки, ні, бо так було спокін віків… і так далі. Одні емоції і гординя. Усі аргументи рівня розмов між жінками на базарі. А чому так? Бо ми живемо у суспільстві, яке боїться книжки. Якби людина не фейсбучні контраверсійні пости і провокативні коментарі читала, а книжку в руки взяла і дослідила це питання, то жодних проблем (календарних/літургічних) не виникало б. Тому, перш ніж надавати коментарі до цього посту, просив би ознайомитися з вище викладеним матеріалом, щоб не переповідати його Вам знову.

/Взято матеріали з о. Кипріян (Лозинський) про календарну реформу; Микола Капітула та ін/.

https://www.facebook.com/share/1AwtXs5Svc/