Пияцтво - це демон, що його добровільно деякі вибирають і для розкоші вводять в душу. Пияцтво - мати зла, протилежність чесноті. Воно робить мужнього боягузливим, а скромного розпусним. Воно не знає справедливості і відбирає розум. Як вода не сполучається з вогнем, так надмір вина ослаблює здатність думання.
…
У кого біда? В кого сварки? В кого суди ? В кого неприємності й клопоти ? Хто ранить без причини? В кого посоловілі очі? Чи не в тих, що висиджують при вині і шукають тільки пиятики?
…
Я вагався чи розпочинати розмову проти пияцтва, але не тому, що воно є незначним злом або варте замовчування, а тому, що викривальна проповідь може не принести жодної користі. Судіть самі: свідомість п'яного потьмарена, а той, хто до нього промовлятиме, говоритиме, неначе до глухого. Отож, до кого звертатися? Той, хто потребує напоумлення, не чує моїх слів, а розсудливий і тверезий не має потреби те слухати, бо він вільний від цієї пристрасти.
Як мені за таких обставин вчинити, коли й говорити марно, і мовчати негоже? Чи маю полишити цю справу? Але бездіяльність у цьому разі неприпустима, тому таки мушу дещо сказати проти пияцтва. Але чи не до мертвих говоритиму? Гадаю, що слід вчинити так, як роблять лікарі під час моровиці: здорових вони забезпечують профілактичними засобами, а до уражених безнадійною хворобою вони й не торкаються. Отож користь від моєї проповіді буде половинчастою, бо тому, хто не слабує на цю недугу, подасть застереження, а тому, хто потерпає від цієї лихої пристрасти, не принесе ані зцілення, ані порятунку.
святитель Василій Великий
https://www.facebook.com/share/14MrztCE7uM/
Немає коментарів:
Дописати коментар