Православне Прибужжя

Притча про 12 страв на Різдво

Колись у маленькому селі жила родина, яка щороку готувала на Святвечір 12 пісних страв. Не тому, що так «треба», а тому, що так їх навчили серце і віра.

Найстаріший у родині казав:

— Кутя — щоб пам’ятали коріння і дякували за життя.

— Борщ — щоб у домі було тепло, як у маминих руках.

— Вареники — щоб завжди знаходилось місце для радості.

— Голубці — щоб родина трималась разом.

— Риба — щоб душа була чистою.

— Гриби — щоб уміли чекати й бути терплячими.

— Капуста — щоб не забували простоту.

— Квасоля — щоб у домі був достаток.

— Картопля — щоб земля завжди годувала.

— Пампушки — щоб солодке траплялося навіть у піст.

— Узвар — щоб пам’ятали тих, хто вже на небесах.

— Хліб — щоб ніколи не переводилась надія.

Коли на небі з’являлася перша зірка, родина сідала за стіл. І тоді ставалося диво: не страви наповнювали людей, а любов, прощення і тиша, у якій народжується світло.

Бо істина Різдва не в кількості страв,

а в тому, чи є за столом місце для Бога, миру й одне одного.