Православне Прибужжя

Навіщо йти до церкви, якщо я можу вірити сам?

Так думають багато людей, і це здається чесним запитанням, бо якщо Бог усюди - навіщо храм? Навіщо служби, священник, спільнота?

А відповідь - не в тому, що «так треба»,

а в тому, що так створив нас Бог.

Церква не стоїть між людиною і Богом - вона стоїть разом із людиною перед Богом. Ми приходимо в храм не тому, що Бог далеко,

а тому що Він - серед нас.

Храм - це не посередництво, а зустріч, де Христос торкається нас у Таїнствах, у молитві спільноти, у слові, у любові ближніх.

 Бо віра - не є приватною справою, адже Христос не сказав: «Моліться кожен окремо, щоб не заважати одне одному». Він сказав:

«Де двоє чи троє зібрані в Моє ім’я - там Я серед них» (Мф. 18:20)

І ще мудрий Соломон навчав: «Двом краще, ніж одному, тому що у них є добра винагорода у праці їх: коли впаде один, то іншій підніме товариша свого. Але горе одному, коли впаде, а іншого немає, який підняв би його» (Еккл. 4:9).

Так, можна і потрібно молитися вдома, але в Церкві ми переживаємо щось більше - єдність, присутність і життя Христове серед нас.

Не тому, що без цього «не можна», а тому що з Церквою - повніше, справжніше, живіше. Бо Церква - не посередник, а Тіло Христове, у якому ми разом стаємо живими.