Людині природно прагнути свободи, але розуміння, що саме є свободою, дуже різниться. Водночас, не беручи до уваги всякі зовнішні, тимчасові свободи, існує одна, яку спеціально шукати не потрібно: всі ми маємо свободу внутрішню, свободу духу, яка є закладеною Господом у кожній людині. Адже Бог сотворив людину на Свій образ, наділивши її здатністю уподібнитися Йому, і однією з ознак Божественного образу в людині є саме духовна свобода, свобода волі.
Те, що визначає життя людини, життя суспільства та й людства загалом – це наслідок використання людиною її свободи волі. Не Бог, а ми, кожен із нас є відповідальним за те, як саме застосовуємо Божественний дар свободи, чого бажаємо і який вибір робимо в кожній конкретній ситуації. І такий вибір ми робимо щохвилини, щосекунди – по суті, все життя складається з низки наслідків нашого вибору і впливу на нас вибору інших людей.
Різні люди, перебуваючи в однакових умовах життя, чинять по-різному, бо мають свободу вибору. Її зумовлює дарована нам Творцем свобода духу, в результаті чого людина може вільно обирати між різними можливостями, тим самим обираючи між добром і злом. Користуючись даром свободи вибору, ми або спрямовуємо свою волю так, як це угодне Богові, або діємо всупереч Його повелінню. Іншого не існує.
Тому й застерігає святий апостол Павло: «До свободи ви покликані, браття, тільки щоб свобода ваша не стала приводом для догоджання плоті, але любов’ю служiть один одному. Бо весь закон в одному слові міститься: «Люби ближнього твого, як самого себе». Коли ж ви один одного гризете i з’їдаєте, стережіться, щоб не знищили ви один одного!» (Гал. 5: 13 – 15).
Коли особиста свобода стає приводом для догоджання плоті, тобто для задоволення виключно фізичних, матеріальних потреб, вона перетворюється на рабство. Людина стає рабом тих чи інших пристрастей, залежностей, власних гріховних бажань – не вона вже керує ними, долаючи їх, а вони – володіють та керують нею. Водночас свобода у Христі – це значно більше ніж просто звільнення від зовнішнього примусу і залежностей. Це розуміння того, що є істинним благом, справжнім покликанням людини, це пізнання істини. Як говорить Сам Господь: «І пізнаєте істину, і істина визволить вас» (Ін. 8: 32).
Справжня свобода – не в зовнішніх умовах, а у внутрішньому, духовному настрої. Свобода – це звільнення від тисяч різних пут: страхів, брехні, лукавства, узалежнень. Справжня свобода – це єднання з Богом і у Бозі, це – Любов: «Бо весь закон в одному слові міститься: «Люби ближнього твого, як самого себе» (Гал. 5: 14).
#Церква_з_тобою
Немає коментарів:
Дописати коментар