Цей давній біблійний вислів вживається й нині у значенні звинуватити, осудити, негативно висловитися про вчинки чи поведінку кого-небудь, піддати публічній критиці. Іноді фразу, яка є джерелом цього вислову, можна почути повністю: «Хто з вас без гріха, перший кинь у неї камінь» (Ін. 8: 7). Ці слова говорять, коли хочуть нагадати: перш ніж висловити непримиренне ставлення до чужих недоліків чи вчинків, слід так само прискіпливо оцінити власні.
Згадані вище слова вимовив Господь наш Ісус Христос, коли під час Його проповіді у храмі, де було багато людей, книжники і фарисеї привели до Нього жінку, схоплену під час перелюбу. Вони питали в Нього: «Учителю, цю жінку взяли нині на перелюбі; а Мойсей в законі повелів нам побивати таких камінням; а Ти що скажеш? Говорили ж це, спокушаючи Його, щоб знайти, за що Його звинуватити» (Ін. 8: 4 – 6).
Реакція Спасителя була неочікуваною: «Ісус, нахилившись додолу, пальцем писав по землі, не звертаючи на них уваги. Коли ж продовжували запитувати Його, Він, підвівшись, сказав їм: хто з вас без гріха, перший кинь у неї камінь. І знов, нахилившись додолу, писав на землі» (Ін. 8: 6 – 8 ). Тоді фарисеї, почувши це, «докорені совістю», почали виходити один за одним. «Ісус, підвівшись і нікого не побачивши, крім жінки, сказав їй: жінко! Де ті, що звинувачували тебе? Ніхто тебе не осудив? Вона відповіла: ніхто, Господи. Ісус сказав їй: і Я не осуджую тебе; іди, і віднині більше не гріши» (Ін. 8: 10 – 11).
Побиття камінням було прийнятою та узаконеною формою покарання і страти в юдеїв. Закон Мойсея постановляв: «Якщо знайдеться серед тебе в якій-небудь з осель твоїх, які Господь, Бог твій, дає тобі, чоловік або жінка, хто вчинить зло перед очима Господа, Бога твого, переступивши завіт Його… то виведи чоловіка того, або жінку ту, які вчинили зло це, до воріт твоїх і побий їх камінням до смерти» (Втор. 17: 2 – 5).
В біблійних книгах ми знаходимо багато згадувань застосування такої страшної кари. Навіть самому пророку Мойсею загрожувало побиття камінням від зневіреного ізраїльського народу, який так довго не міг відшукати землю обіцяну: «І жадав там народ води, і ремствував народ на Мойсея, говорячи: для чого ти вивів нас з Єгипту, уморити спрагою нас і дітей наших і отари наші? Мойсей воззвав до Господа і сказав: що мені робити з народом цим? ще трохи, і поб’ють мене камінням» (Вих. 17: 3 – 4).
Самого Ісуса Христа під час Його земної проповіді невіруючий натовп теж хотів закидати камінням: «Тут знов юдеї схопили каміння, щоб побити Його. Ісус відповів їм: багато добрих діл показав Я вам від Отця Мого; за яке з них хочете побити Мене камінням? Юдеї сказали Йому у відповідь: не за добрі діла хочемо побити Тебе камінням, а за богохульство і за те, що Ти, будучи людиною, робиш Себе Богом» (Ін. 10: 31 – 33). Не уникли такого жорстокого покарання Його учні та послідовники: від побиття камінням загинув першомученик Стефан, камінням забивали й інших мучеників.
Нині й досі в деяких країнах світу практикують забиття камінням до смерті, й таке покарання носить назву лапідація (лат. lapidatio). Сенс такої кари в тому, що в ній немає одного ката, який страчує осудженого, але суддями і виконавцями вироку виступають всі, хто кидає каміння.
Ми ж використовуємо фразеологізм «кидати каміння» зазвичай в переносному значенні, спираючись на його біблійне походження і значення.
#Церква_з_тобою
Немає коментарів:
Дописати коментар