13 лютого іменини в одного мого знайомого. 5 лютого йому сповнилося 70 років. Колись, давним-давно він вирішив стати священиком. Відвідував храм. Одружився з Неонілою Іщенко в Кропивницькому(тоді Кіровограді). Збирався їхати в Сибір. Мріяв стати місіонером. Поширював церковний самвидав. У Вільшанці Кіровоградської області уже бувши священиком у 70-ті наперекір комуністам зробив у храмі парове опалення за що був відправлений у глухий степ Миколаївщини. Села Кримка й Катеринка (там де навіть вовки не водяться) на певний час стали його місцем служіння. Робив переклади богослужіння українською мовою. Я на власні очі бачив надрукований текст, де в сугубій ектенії згадується ім'я Владики Боголіпа який тоді керував Кіровоградською єпархією...
В Баштанці Миколаївської обл. став служити у храмі Успіння Пресвятої Богородиці з 1977 року. Поставив купол на храм. Місцеві комуністи ледь не вдавилися. Організував підпільну семінарію. Багатьох навчив і зробив священиками. Коли більшовицькій владі почав наставати кінець він став активним учасником автокефального руху. Мені довелося супроводжувати його і бути присутнім при таємних зустрічах з покійними нині єпископом Іоаном Боднарчуком, єпископом Володимиром Романюком, а згодом і патріархом Мстиславом. Він зробив тоді автокефальну Церкву на півдні України. Дякуючи йому в Миколаєві тепер існують Пантелеймонівський храм на Володарського та кафедральний собор Касперівської ікони Божої Матері та багато інших... він боровся щоб в радянський час комуністи не закривали храми, а досягти цього можна було це тільки не припиняючи богослужіння. Тому я об'їздив з ним неймовірну кількість храмів, де, після своєї служби треба було правити хоч щось, аби лиш храм не закрили...
Бува відслужиш пасхальну відправу, Тільки-но очі стулив, аж тут приїздить автівка аж з-під Кривого Рогу з села Андріївки.. і вперед, бо люди чекають... а звідти потім в Дніпропетровськ під знаменитим собором служить, де міліції більше ніж вірних... а він зуби зціпить і втоми йому ніби нема ... коли розпочалася чергова війна з Росією він не всидів, почав їздити й служити воїнам...
це людина із залізобетонним характером. Я пишаюся знайомством з ним!!!!
Колись про нього напишуть книжку де й будуть описані усі його церковні подвиги!!! А сьогодні він, протоієрей Микита Чудинович, й надалі настоятель Свято-Успенського храму у місті Баштанка Миколаївської області. У нього, як зазвичай, багато планів... і у нього іменини та ювілей.
Вітаю тебе любий тату з днем народження та днем тезоїменитства!!!!!
https://www.facebook.com/share/1BGRyeHw6b/
Немає коментарів:
Дописати коментар