Православне Прибужжя

1 ВЕРЕСНЯ - ПОЧАТОК ІНДИКТУ. ЦЕРКОВНИЙ НОВИЙ РІК

Перше велике свято, яке відкриває церковний рік, є Різдво Пресвятої Богородиці (8 вересня), а останнє дванадесяте свято в церковному році – Успіння Пресвятої Богородиці (15 серпня). Це свідчить про велику повагу Церкви до Тієї, Яка народила Спасителя світу.

Цей початок нового відліку церковного року зветься індиктом. З латинської мови «індикт» (indictio) означає «проголошення», тобто об’явлення важливих приписів, декретів, уставу, який видавав свого часу імператор Риму. Перший такий індикт з’явився за правління імператора Діоклетіана (284 – 305 рр.). Це був своєрідний перепис майна населення, що відбувався кожні 15 років у Римській імперії для встановлення і сплати податку. З часом слово «індикт» почало позначати не тільки імператорський наказ, але й період 15-літнього циклу і також його перший день.

Спочатку індикт відраховувався з 23 вересня – дати народження першого римського імператора Октавіана Августа, але за правління Костянтина Великого (306 – 337 рр.) початок року перенесли на 1 вересня. Спершу індикт використовували тільки з метою збирання податків, але з часом він стає також вихідною точкою на позначення різних дат із громадського життя.

Отці Першого Вселенського Собору в Нікеї у 325 році прийняли дату 1 вересня за початок нового церковного року. Це залишилося у Східній Церкві аж до сьогодні. Латинська Церква починає літургійний рік першою неділею адвенту, тобто Різдвяного посту.

Свято церковного Нового року для багатьох християн часто минає непоміченим. Але саме перший день річного богослужбового кола посідає в ньому особливе і знаменне місце. Служба стає урочистішою, на ранній співається Велике славослів’я, а піснеспіви дня розкривають значення свята і його роль у духовному житті християн. Вершиною богослужіння у цей день, своєрідним вінцем вважається читання Євангелія, яке розповідає про початок відкритого служіння Христа Спасителя після Його хрещення (Лк. 4, 16-22). За церковним переказом, це відбулося в перший день юдейського свята жнив, яке відзначали з 1 по 8 вересня. Тому стає зрозумілим і намір Церкви, яка зробила цей день початком новорічних свят.

Церковне новоліття має для кожного християнина глибоке символічне та духовне значення. Цього дня Господь розпочав проповідь Царства Божого і засвідчив виконання старозавітних пророцтв про пришестя Месії-Спасителя і тим самим – про кінець Старого і початок Нового Заповіту. Відтак день Церковного новоліття є найсприятливішим моментом, щоб залишити в минулому гріховне життя й розпочати життя нове – згідно з євангельськими законами.