Православне Прибужжя

Слово про відповідальність 

(притча про багача і Лазаря)

Сину, згадай, як ти одержував своє добро за свого життя, а Лазар – одне лихо. А тепер він тут втішається, ти ж – мучишся. (Лк. 16:25)

Оті страшні слова засвідчують принцип абсолютної справедливості Творця. Цей принцип реалізується і в прогресивних державних утвореннях як принцип невідворотності покарання. Саме це усвідомлення невідворотності покарання спонукає до відповідальності за власні рішення і дії. Перша дія лукавого зводиться до сіяння сумніву у невідворотності покарання, до релятивізму поміж добром і злом, до підважування авторитетів, адже багач із притчі вважає, що на його родичів швидше вплине поява померлого, аніж заповіти та настанови Бога, явлені через праотців Мойсея, Авраама та інших пророків.

І справді, ми можемо і нині спостерігати подібну поведінку, в час війни, коли одні діляться останнім, щоби утримати фронт, а інші намагаються цинічно багатіти на оборудках з державними замовленнями, корупції, та ще й показово „розкішно щодня бенкетувати” (Лк, 16:19). Одні докладають мислимих і немислимих зусиль для зцілення постраждалих воїнів і цивільних, для пошуку зниклих безвісти чи навіть просто тіл загиблих рідних, шукають слова молитви і підтримки родичів героїв, в той час, як інші безсоромно використовують храм, як не для забезпечення свого багатства, змагаючись в дороговизні одягу та аксесуарів, то для скандального поширення своїх дріб’язкових творчих проектів, спрямованих для біблійних Содому і Гомори.

Ті, хто за назвою, посадою, саном покликані проповідувати Христа, засвідчуючи правду Божого Закону, незмінного по всі часи, замість виконання закону державного сіють марновірства задля впливу на отих багачів, що швидше пізнають померлого, аніж згадають Божі заповіді. От ті „чиновники”, бо їх складно назвати пастирями, Неукраїнської Неправославної Нецеркви замість принесення плодів покаяння намагаються залякати розмаїтими карами, як шамани – державних чиновників. В той час, як і одні, і інші намагаються змагатися статками та способом буття із нинішнім євангельським багачем.

Суспільство, практично у кожній сфері нашого буття ділиться на тих, хто пильнує відповідальності, незалежно від обставин – тому ми маємо новітніх героїв, новітніх подвижників, - і тих, хто намагається за будь-яких умов наслідувати багача – тому постійно ми не можемо позбутися корупційних скандалів, історій зради Христа, народу, Церкви, чернечих обітниць, священичої, військової присяги чи присяги державного службовця.

Нинішня притча особливо гостро показує неминучість відплати не тільки і не стільки за діяння, як за байдужість, бездіяння чи злочинне мовчання чи замовчування. Адже багач не ображав Лазаря, імовірно не порушував закону, імовірно співчував Лазарю, чи навіть молився, як фарисей – „дякую Тобі, Боже, що я не такий, як отой під моїми воротами”. Поміркуймо, як часто ми, люди, здатні помилятися у своїх поглядах, оцінках, діях. І допоки ми не змінимо свого способу думання, не покаємося у своїх прогрішенням, ми не можемо осягнути спасіння, ми не можемо перемогти лукавого.

Берімо приклад із нинішнього святителя Рафаїла, митрополита Київського, котрий творив незважаючи на ті чи інші обставини бездержавності нації, знаходив тих, кого варто підтримати у поступі до зростання і вірі, знаннях, здобутках. Нині, на жаль, часто хочуть тільки скористатися авторитетом інших, ігноруючи традиції, знецінюючи поняття, розмиваючи цінності.

Отож наше спільне бажання перемоги над ворогом народу, Церкви і держави покликане нас подвигати на відповідальні дії, на постійне пильнування довкола себе, щоби побачити і пізнати Христа в образі потребуючого і то часто потребуючого такого, як Лазаря, що не висловлює своїх претензій, не кричить про свої потреби, але ми покликані з висоти свого достатку знайти цього потребуючого, як Господь знаходить заблукану овечку, і тільки тоді Христос-Переможець благословить і нас, і наш народ перемогою, добробутом і і миром!

+ Борис, благодаттю Божою єпископ Херсонський і Каховський, керуючий таврійською єпархією, бригадний капелан