Православне Прибужжя

Чи можна жінкам і дівчатам ходити в храм без хустки?

Тема покривання голови жінкою у храмі – досить дискутивна. Хтось каже, що це не українська традиція, хтось керується настановами з Біблії, інші ж стверджують, що це взагалі не обов’язково для християн. Мабуть, багато хто ставав очевидцем ситуації, коли бабусі “вичитували” дівчат, які зайшли до храму без хустини. Скажімо, у Почаївській чи Києво-Печерській Лаврі з цим суворо: там прихожанкам пропонують навіть орендувати головний убір, інакше до храму не впустять.

Владика Епіфаній говорить і це:

"Усіх – і чоловіків, і жінок – ми раді бачити у наших храмах завжди. І чи будуть то жінки з покритою чи непокритою головою, одягнені в спідницю чи в штани, заміжні чи розведені, з дітьми чи без, в будь-який день календаря – храми Православної Церкви України завжди відкриті для наших вірянок у їхніх духовних потребах". 

І ще: "Отримавши духовну незалежність, ми звільняємось від пут забобонів, міфів чи надуманих заборон, які нав’язувались протягом десятиліть, щоби відштовхнути людей від Церкви, встановити додаткові бар’єри, напустити страху і посіяти відчуття "негідності".

Попри це, зараз у багатьох церквах жінку без хустки сприймають абсолютно спокійно. Так буде і є у нашій Православній Церкві України заявив блаженнійший митрополит Епіфаній в інтерв’ю Радіо Свобода. 

Він зазначив, що викорінює звичку працівників храмів і вірян сваритися на жінок, які зайшли до церкви без хустки:

“У нас, православних, є певні принципи. А особливо у старшого покоління, яке робить різкі зауваження молодим людям, які вперше відвідують храм. Я завжди говорив і буду говорити про те, що цього не можна робити. Я намагаюся це викорінювати. Чому? Людину не потрібно зустрічати по зовнішньому вигляду. Ми повинні прийняти її з любов’ю. Вона сама прийде до усвідомлення, що у такому вигляді не можна відвідувати храм”.

Підтримав думку Епіфанія релігієзнавець Ростислав Мартинюк. Він каже, що людина прийшла просто помолитися і поставити свічку, в горі чи радості, і змушувати її дотримуватися “церковного дрес-коду” неввічливо. Це її особистий візит до Бога у гості. І людина сама має вирішувати, як одягатися.

“Як людина церковна, я розумію, що в більшості випадків бажання служителів церкви – це, умовно кажучи, бажання дамочок у свічковій крамниці або якихось прибиральниць, просто причепитися до жінки”, – сказав Мартинюк.

Святе Письмо про одяг у храмі!

Звідки ж і коли виникла традиція покривати голову жінкам у храмі, і що про це згадується в Біблії? Давайте розбиратися.

Прихильники обов’язкового покриття жіночої голови у храмі пояснюють свою позицію словами із першого послання апостола Павла до коринтян.

“Кожен чоловік, що молиться чи пророкує з головою покритою, осоромлює він свою голову.

І кожна жінка, що молиться чи пророкує з головою відкритою, осоромлює тим свою голову, бо це є те саме, як була б вона виголена.

Бо коли жінка не покривається, хай стрижеться вона; коли ж жінці сором стригтися чи голитися, нехай покривається!”

Щоб зрозуміти контекст написаного, варто прочитати 11 розділ послання повністю, а також зауважити, що апостол Павло звертався до неслухняної коринтської спільноти, історія якої свідчить про часті ексцеси, пов’язані у тому числі і з розпустою. У ті часи розпущене жіноче волосся вважалось великою спокусою. Зазвичай так ходили лише представниці найдавнішої професії. Отже, послання Павла не має чіткої вимоги носити хустку, а скоріше вимагає поводитися і вдягатися до храму на молитву так, щоби не стати причиною спокуси для чоловіків. У розділі 6 послання апостол говорить: “Усе мені можна, та не все на пожиток”. Це підтверджує думку, що кожна жінка, при підборі церковного гардеробу мусить керуватись власною побожністю та розумом.

“Христос такого від жінок ніде й ніколи не вимагав. Ба й апостол Павло не вимагав, знаменитий пасаж із послання до коринфян про “непокриту голову” має пізніше походження і зовсім інший смисл. Із православних церков від жінок вимагають “вкрити голову” (адаптована версія хіджабу) ті, на котрих відбився звичаєвий вплив ісламу: московська й сербська. В Україні ж такої поведенції не було зроду-звіку, і якби ви уважно читали в школі “Бояриню” Лесі Українки, то краще б розуміли, чому, опинившись “на Москві”, козачка Оксана чується так дискомфортно навіть у церкві, де їх із свекрухою обдивлено й обшептано з усіх сторін”.

Ходити до храму у хустці чи без – особистий вибір кожної жінки. Та як би там не було, хустка чи будь-який інший одяг (навіть брендовий) не вплинуть на вашу віру, не зроблять вашу молитву сильнішою та не додадуть вам духовності.