Відомо, що в країнах Європи, коли немає документа з датою заснування міста, датою заснування поселення вважається побудова першого будинку, чи навіть дата першого забитого кілочка на майбутній будові.
Це коли йдеться про країни з багатовіковим досвідом, де міста, ще у середньовіччі мали Маґдебергське право, де панувало право закону.
Зовсім інший підхід, (якщо це взагалі можна назвати підходом) панує у постімперських, постколоніальних і постдеспотичних країнах.
Деспотія ніколи не обтяжувала себе правом, законом, чи якимись обов'язками щодо захоплених нею територій.
До прикладу, Москва розуміла - її експансія сягає теренів, котрі мають свої топоніми, яким у переважній більшості по - декілька століть.
Тому, на погляд нових господарів перейменування вже існуючих поселень є найкращим способом застовпити за собою нові землі.
Паралельно створювалися міфи про "пустелю" до якої прийшли росіяни і все збудували.
Тричі змінена назва поселення Вітовка тому яскравий приклад.
Поселення за свою довгу історію зазнало трьох перейменувань два з яких у 20 столітті.
Логічним кроком було, коли б назва району пов'язувалася з першою назвою поселення, а не з перейменованою значно пізніше чужинцями, котрі нині воюють проти нашої країни.
Немає коментарів:
Дописати коментар