І ще одне міркування: путінська система не терпить невизначеності. Вона, як старі оперативні системи на ПК - здатна працювати лише з однією програмою.
А тут за день програма змінилися кілька разів. І як тепер вся маса дрібних вертухаїв режиму має знати, хто є хто?
Те, що герой став ворогом - система здатна прийняти. От як той самий бойовий повар.
Те, що ворог став героєм - теж. Як ним став дон донів.
Але так не буває ЗА ДЕНЬ. Щоби вчора - герой, ранком - зрадник, а ввечері - знову герой.
Вчора система працювала на ЧВК, до вечора з нею боролася, а тепер знову має на неї працювати?
Зідрані реклами - розвісити? Забрані три бусіка грошей - повернути? Ну теоретично все це можна зробити. Але російська система не здатна швидко сприймати суперечливі вхідні дані. Бо для вертухаїв-виконавців все це означає лиш одне: краще робити якнайменше чогось реального, заміняючи всю роботу її імітацією.
Бо до вечора зрадником може виявитися Шойгу, а на ранок - знову ним може стати Прігожин. І що - пів дня ганяти вагнерівців, а потім решту дня - перепрошувати «шановних героїв» за турботи?
Можна спрогнозувати, що по факту наслідками подій цього дня будуть незадоволені всі. Ті, хто цей день використав, і ті, кого цього дня було використано.
Система мала би шанс, якби її диктатор був на «підйомі». Але він сам втомився від відповідальності та пішов у астрал фантазій - і система втомилася від нього, не повʼязує з ним майбутнє і нічого позитивного для себе не чекає. Тому та система, яку будували майже 25 років - йде на дно. Як Титанік - тим, хто не знає ситуації здається, що айсберга немає, а судно «не міг би потопити навіть Господь Бог». Але шкода, хоч і невидима неозброєним оком, - завдана непоправна. І тепер питання не принципу - потоне путінський Титанік, чи ні, а лише часу - як скоро це станеться.
Зрештою - на дно йому і дорога.
Немає коментарів:
Дописати коментар