На фото: обкладинка книги «Українські святі» авторства протоієрея Анатолія Дублянського (з 1981 року - єпископ Західньо-Європейський Української Автокефальної Православної Церкви).
«Українські святі» - це видання Богословсько-наукового інститутут Української Автокефальної Православної Церкви і очевидно перша спроба укласти святці святих земне життя, яких було пов’язано з Україною.
Ця праця надрукована у 1962 році у Мюнхені з благословіння Блаженнійшого митрополита Никанора (Абрамовича), Предстоятеля Української Автокефальної Православної Церкви у Діаспорі та голови Богословсько-наукового інститутут Української Автокефальної Православної Церкви. Це благословіння на видання митрополит Никанор надав протоієрею Анатолію Дублянському 8 червня 1961 року у своїй резиденції у Карлсруе.
Цю книгу протоієрей Анатолій Дублянський присвятив пам’яті його батьків - Захарія і Неоніли Дублянських.
Далі подаємо вступне слово протоієрея Анатолія Дублянського до своєї книги:
Слава Христової Церкви - її святі. Число святих дуже велике. Кожного дня згадується памʼять багатьох святих, а всіх їх разом з тими, що нема їхнього окремого дня памʼяті, згадується в першу неділю по Святій Тройці, що носить назву неділі Всіх Святих.
Хто ж були святі люди? Святі це ті, що під час свойого життя на землі, виявили великі християнські чесноти й осягнули верхів духовної досконалости, до якої закликає Христос усіх людей: «Будьте ви досконалі, як досконалий Отець ваш Небесний» (Матф. 5,48). Святі це - мученики за віру Христову, великі угодники й подвижники, всі, що наслідували Христа й в усьому чинили Його святу волю, що своїм життям і ділами прославляли Господа й стали взірцем для наслідування всім християнам. Святі - це борці за Правду Христову. Це ті, що нічого не мали свойого на землі, а були тут справжніми подорожніми, які змагали лише до однії цілі осягнення блаженства на небі. Це ті, які служили Богові усім своїм життям, виконуючи Його святі Заповіти - любови Бога й ближнього свойого, жили й діяли на славу Божу й творили добро для інших людей. Святі - це ті, що провадили рівноапостольну працю, ширили віру Христову и проповідували Царство Боже, маючи це Царство Боже в своїх душах, у самих собі. Велике число святих Церкви Христової складається з людей, що жили в різних часах, належали до різних племен і народів, походили з різних верств населення. У цьому великому числі святих Церкви Христової, немало українських святих. На жаль, для чужинців вони фігурують під назвою російських святих, а серед українців мало хто знає про своїх святих. Тимчасом знати хто були українські святі, яке було їхне життя й чим вони догодили Богові - це обовʼязок кожного українця, обовʼязок релігійний і національний. Святі української землі- це живий приклад для нас, як треба служити Богові й ближнім своїм. Крім того пізнання життя своїх українських святих дасть нам свідомість, що наш народ має багато святих і тим самим стоїть нарівні з іншими християнськими народами, а часто й перевищує багатьох з них.
Число українських святих дійсно велике. Серед них знайдемо й мучеників, що життя своє віддали за віру Христову, і рівноапостольних, що ширили цю віру, і Святителів - Єпископів, що відзначилися взірцевим християнським життям, або прославились, як славні місіонарі, що серед поган розпалювали світло віри у Христа, і священно-мучеників (Єпископів і священиків), що прийняли мученицький вінець за ширення віри Христової, і ісповідників, що за віру терпіли муки й страждання, й велике число преподобних, що своїми чернечими подвигами догодили Богові. Серед них було багато затворників, що перебували у затворі, тобто замикалися в печері й засипували вхід до неї, лишаючи лише отвір для одержування необхідної їжі або замикалися в невеликій келії в манасти-рях, щоб на самоті віддаватися молитві й роздумуванням про Бога. Було в нас багато і посників, що в пості й молитві проводили час. Інші преподобні брали на себе по-двиг мовчання, ще інші - тяжкої праці, а ще інші служили ближнім своїм у світі, наставляючи їх на добру до-pory. Маємо й преподобномучеників, ченців, що приняли мучеництво від рук поган або й своїх недобрих людей. Серед українських святих є ряд князів страстотерпців, що невинно терпіли страждання і переносили їх з терпеливістю й надією на Бога. Маємо ряд благовірних князів, що своїм благочестивим життям здобули вічну славу у Бога. Маємо ще й ряд інших святих та блаженних, що живучи в світі, своїм життям і ділами засвідчили про свою святість. Багато з тих українських святих творили чудеса й мали різні особливі дари від Бога, серед них дар прозорливости, тобто передбачувати наперед, що має статися. Всі ці українські святі - слава і честь Української Православної Церкви й українського народу.
Ця невелика праця має послужити побожному українському читачеві пізнати хоч у коротких словах загально хто були українські святі, а опісля довідатися про життя
кожного з них окремо. Правда, про деяких святих не збереглося відомостей. Часто буває так, що знаємо їхне імʼя і більш нічого. Проте про життя більшої кількости українських святих маємо досить відомостей і про них подаемо дещо ширше. Одначе ці відомості подані в скороченні, бо видання повного життя українських святих в теперішніх
умовинах було нам не можливим.
Праця про українських святих була писана в специфіцних умовинах на чужині, коли часто бракувало не тільки потрібних джерел, але й необхідної літератури. Тому вона не може претендувати на те, щоб охопити всіх українських святих та не мати часом якихось неточностей. До того під час писання її автор стояв перед певними проблемами, що їх часом було не легко вирішити.
Однією з таких проблем було - кого зараховувати до українських святих. Автор взяв за засаду, що найперше українськими святими є ті святі, канонізовані Церквою, що були українцями й жили та діяли в Україні, почавши від світанку історичного буття українського народу і впродовж дальшої його історії. Українськими святими також е ті, що народилися в Україні, але опісля з місіонерськими цілями чи з якихось інших причин опинилися поза межами України і там прославилися як святі. До українських святих необхідно зарахувати всіх Печерських святих, що відбували свій подвиг у Киево-Печерському манастирі. Серед них є вправді невелике число таких, що прибули до цього манастиря з інших земель, але їхня діяльність проходила в Україні, тому зараховуємо і їх до українських святих. До українських святих зараховуємо також неукраїнців, що були в Україні єпископами за княжих часів, і прославилися як святі. Деякі знову спочили в часі перебування в Україні й їх опісля було канонізовано та їхні мощі залишилися в Україні. Їх також не можна не зарахувати до українських святих, бо український народ визнав їх за своїх святих і шанував нарівні з іншими святими.
Певну трудність становило усталення приналежности до українських святих деяких святих князів, що панували не на українських землях. Таких випадків маємо багато.
Наприклад навіть свв. кнн. Борис і Гліб не панували в Україні. Проте вони без усяких застережень належать до українських святих. Вони панували в своїх князівствах з доручення свойого батька, що був київським князем, та мали постійний звʼязок з Києвом, як столицею Київської держави. Отже, коли розходиться про часи панування св. кн. Володимира і кн. Ярослава Мудрого та усе ХІ століття, ясно, що ті князі, які жили в цьому часі й опісля були канонізовані, належать до українських святих, Всі вони мали тісний звʼязок з Україною. Щодо дальших часів, кожний окремий випадок належить розглядати індивідуально. 3 закріпленням поділу Київської держави на окремі удільні князівства наступило відчуження удільних князів на неукраїнських землях від України, особливо, коли їхній уділ закріплявся за їхнім родом. Були, одначе, й такі святі князі, що походили з українських князів і життя їх було довший час повʼязане з Україною, так що й на неукраїнських землях вони тримали звʼязок з Києвом і з Україною. Цих зараховуємо до українських святих. Тих князів, що того звʼязку не мали або навіть виступали проти України й Києва, ніяк не можемо зараховувати до українських святих, хоч дехто з них і міг походити з роду українських князів, але походження в цьому випадку не може грати жадної ролі.
Певну проблему становлять святі, що носили титул Київських Митрополитів, але не жили в Києві. Тут взято за засаду до українських святих зарахувати ще Святителя Петра (†1326), який був українцем, хоч вже більшість часу після висвячення на Митрополита провів на півночі. Дальших його наступників, що дехто з них був канонізований, вже не зараховуємо до українських святих, за винятком одного Митрополита Кипріяна, який перед тим, як переїхати до Москви, жив в Україні й спочатку був Митрополитом для українських і білоруських земель. Та-ким чином не зараховуємо вже до українських святих і Митрополита Олексія (†1378), що хоч був сином чернігівського боярина Бяконта,
який, одначе, переїхав до Москви і там вже народився його син, пізніший Митрополит
Олексій, який був, як стверджує історія, московським патріотом.
Окрему групу святих становлять ті, що жили в першому тисячолітні по Різдві Христовому, які вправді не першому посереднього звʼязку з українським народом, бо жили в доісторичну добу його минувшини, але чимсь повʼязані з українською землею. Хоч не можемо зараховувати їх до українських святих, але не можемо й не згадати їх. Про них і про їхнє життя подаємо в наступному розділі, як про попередників українських святих.
Свідомість того, що Україна має своїх власних святих, вже існувала серед наших предків у давніх часах. В 1643 році в Киево-Печерському манастирі був видрукований спеціяльний Молебень з Каноном до українських святих під заголовком: «Правило Молебноє ко Преподобним Отцем нашим Печерским, и всьм Святым, в Малой Россіи просіяв-шим, поваемое, когда и где кто изволить». Цей Молебень з Каноном до українських святих написав грек ієромонах Мелетій Сирит, що жив у Киево-Печерському манастирі за часів Митрополита Петра Могили, з благословення якого було перекладено його на церковно-слов'янську мову й видано друком. Опісля цей Молебень перевидавався ще кілька разів.
Українські святі - це наші небесні покровителі й молитовники за наш український народ і нашу многостраждальну Батьківщину. До їхнього заступства звертаймося й ми під час наших молитов і благаймо їх словами: Всі святі землі української моліть Бога за нас!
Вважаю своїм обовʼязком принести сердечну подяку Високопреосвященнішому Митрополитові Ніканору за ласкаві поради в часі писання цієї праці.
Ця праця виходить у світ завдяки фінансовій допомозі Баварського Міністерства Праці й Соціяльної Опіки в Мюнхені, за що складаю Міністерству щиру подяку.
Видаючи цю працю, не можу не згадати недавньо спочилого св. пам. Георга Траяна Галліна, керівника Комісії Світової Ради Церков для допомоги православним священикам - біженцям та директора Православного Церковного Фонду в Німецькій Федеральній Республіці, завдяки старанням якого одержано згадану вище фінансову допомогу. Нехай Милосердний Господь упокоїть Його душу в Своїх оселях.
Всі Святі землі Української моліть Бога за Україну і український народ!
#календарісторіїУАПЦ
#артефактісторіїУАПЦ
#артефактУАПЦ
#книгаУАПЦ
Немає коментарів:
Дописати коментар