За те, що духівник Запорізької Січі умовив гетьмана зі старшиною здатися російським військам без бою, його потім призначили архімандритом Батуринського монастиря!
Це все, що вам треба знати про роль духовенства московського патріархату в російсько-українських войнах!
Мотивував тим, що вони наші "братья по вірі" і щоб не ставати козакам "братоубійцамі". Як бачите, нема нічого нового під сонцем.
В ці дні в 1775 році було знищено Запорiзьку Січ, про що було офіційно оголошено Маніфестом в серпні 1775 р. Ця подія належить до числа найважливіших в історії України і є одним з кроків до ліквідації автономіі і повного поглинення українських земель Російською імперією.
Внаслідок успішної для Росії війни з Туреччиною, позиції Росії в причорноморському та центральноєвропейському регіоні значно посилились, і Катерина II вже не бажала терпіти «“державу в державі» та побоювалась потенційного союзу Січі з Кримським Ханством, спрямованого проти Росії, а російські вельможі прагнули захопити родючі землі і природні багатства Запоріжжя. Водночас, не останнім чинником було бажання ліквідувати Січ як осередок антикріпосницької боротьби.
Прийняття остаточного рішення про зруйнування Нової Січі прискорила активна протидія козацтва колонізаторській політиці російського уряду. Рішення про ліквідацію Січі ухвалили на засіданні придворної ради 23 квітня 1775 р.
Воєнна операція проти Запоріжжя ретельно готувалася у цілковитій таємниці, з залученням великої кількості війська, основу якого складали частини 1-ї російської армії, що поверталися з російсько-турецької війни.
4 червня 1775 р. угрупування російських військ під командуванням П.Текелії оточило Січ, 300 гусарів та піхотний полк захопили січове передмістя, артилерію, блокували гавань і флот .Посланець генерал-поручика Петра Текелія поставив вимогу, щоб кошовий отаман з’явився у табір до генерала. Відмову російське командування могло розглядати винятково як державну та військову зраду.
На січовому майдані зібралася загальна військова рада, де січовики бурхливо обговорювали, що робити далі: чи чинити опір, чи підкоритися волі уряду. Січовій старшині та духовенству вдалося вмовити козаків не чинити опору, і через годину брами січової фортеці відкрилися й до П.Текелії з хлібом-сіллю вийшли кошовий отаман П.Калнишевський, суддя, писар, січові діди та курінні отамани разом із рештою січовиків. Наступного дня січовиків було додатково приведено до присяги на вірність імператриці Катерині II.
На користь Росії було конфісковано запорозьку скарбницю, вивезено військові клейноди, артилерію, зброю, боєприпаси і архів. Одночасно було захоплено паланкові центри та всі важливі пункти – шляхи, перевози тощо.
Акцію супроводжувала інформаційна кампанія про те, що Січ знищена “в своём политическом уродстве”, різні відомства розсилали імператорський маніфест, в якому, в тому числі зазначалось, що саме тільки вживання назви «запорiзькі козаки» буде розцінено, як образа її царської величності.
Кошового отамана Петра Калнишевського заслали до Соловецького монастиря, військового суддю Павла Головатого – до Тобольського, а військового писаря Івана Глобу – до Туруханського, звідки вони вже не повернулися. А січовий архімандрит Володимир Сокальський став настоятелем Батуринського Миколаївського монастиря!
Немає коментарів:
Дописати коментар