15 червня 1775 року, на Трійцю, російськами військами за наказом Єкатеріни ІІ було зруйновано Запорозьку Січ
Операція проти Січі готувалася у цілковитій таємниці. У кінці травня 1775 року 8 полків кавалерії і 10 полків піхоти, 20 гусарських ескадронів, 17 пікінерських і 13 ескадронів донського козацтва (45 тис. осіб) під командуванням генерал-поручика Текелія вирушили з фортеці Св. Єлизавети на Січ. Лівобережні запорозькі паланки повинні були захопити війська генерал-поручика Прозоровського.
Російські війська, поділені на 5 загонів, вступили на Запорожжя. Серед населення було поширено чутки, що війська переходять через запорозькі землі для здійснення прикордонної служби.
4 червня 1775 року Текелій оточив Січ.
На Січі зібралася рада на чолі з кошовим отаманом Петром Калнишевським, лунали запеклі суперечки у намаганні знайти вихід з безнадійної ситуації в якій опинилося Запорізьке козацтво. Рада вирішила не проливати християнської крові та добровільно склала зброю перед московитами. Крім того козаки побоювалися в разі опору кривавої помсти козацьким сім'ям, на Січі ще були старі козаки які пам'ятали події 1709 року, коли Петро I провів жорстоку каральну експедицію в Україну, у тому числі сумнозвісну батуринську різанину, яка стала розв'язкою тих жахливих подій. Запорозькі козаки брали участь в багатьох походах Російської армії і були свідками жорстокості російських військ при штурмах ворожих поселень. Як згадували учасники подій на Січі “Характерники зовсім не хотіли здаватися Катерині, та інші козаки сказали: “Ні, братця, у нас є батьки й діти: москаль їх виріже. Взяли та й здалися”.
15 червня 300 гусарів та піхотний полк захопили січове передмістя, артилерію, блокували гавань і флот. Посланець Петра Текелія поставив вимогу, щоб кошовий отаман з’явився у табір до генерала. Січовики підкорилися повелінню імператриці, залога склала зброю.
На користь Росії було конфісковано запорозьку скарбницю, вивезено військові клейноди, артилерію, зброю, боєприпаси і архів. Одночасно було захоплено паланкові центри та всі важливі пункти – шляхи, перевози тощо. Козацьку старшину та кошового отамана Петра Калнишевського звинуватили у зраді та засудили до каторги. Сумним фактом було те що в знищені Січі прийняли активну участь донські козаки, вони не знали жодного жалю до домівки їх українських "побратимів". Але не дивлячись на таку старанність в справі виконання
розпорядження Катерини II, вони самі на початку 1790х потрапили в її жорстку опалу, в них були відібрана більша частина споконвічних земель, велика частина донських козаків була переселена в віддалені регіони Росії. Їхня старшина репресована. Лише 3 серпня 1775 року імператриця Катерина II видала спеціальний маніфест, який офіційно сповіщав про причини ліквідації Січі.
Немає коментарів:
Дописати коментар