Православне Прибужжя

☦️ 22 травня 1922 року відбулась перша "автокефальна" служба у Свято-Іоанівській церкві у Лохвиці.

🟣 Так почалась діяльність першої Української автокефальної православної церкви краю – потужного осередку духовного і патріотичного життя громади, гуртування українства.

Настоятелем церкви став молодий священник Мусій Хоць.

Після 1-го Всеукраїнського Церковного Собору всі ті українські церковні гуртки, які були по всіх майже повітових і губернських містах, перетворились в повітові (потім за новим державним розподілом – округові) Церковні Ради і стали дбати про заснування парафій і керівництво ними у своїх повітах.

Три з десяти Церковних Рад на Лівобережжі діяли на Полтавщині – Полтавська, Лубенська та Лохвицька.

Лохвицьку Раду заснував, розбудувавши близько 20 парафій, лохвичанин, залізничник у цивільному житті, курсант богословських курсів при ВПЦР, 26-річний священник Мусій Хоць («молодий, але дуже щирий і відданий справі; гарним співробітником у нього був священник Максимів; вони були і єпископа собі здобули, о. Петра Ромоданова», як пишуть про нього у історичних та церковних джерелах).

Душпастирське служіння священника Мусія Хоця через два роки після першої служби відзначив митрополит Василь Липківський – під час особистого відвідування храмового свята 7 липня 1924 року він назвав лохвицького священника апостолом української церкви і «каменем, який ляже в її основу».

🟣 Зі спогадів свідка тих подій Олександра Прокопенка: «Священника Хоця Мусія знаю з 1922 року, коли я приїхав до Лохвиці, як особу, при чому про нього тоді ще балакали, що він «щирий українець». І він тоді ходив виключно в національно-українському одягу, тоді він був попом Іванівської церкви», «…збираючи під маркою релігіозності навколо себе бувших кулаків та поміщиків як Горошко Василь, Заславець Яків, Петренко Герасим, при чому вони всі сливуть по Лохвиці, як щирі Українці, особливо це стосується Петренка Герасима, який навіть відмовився дати хліб Радвладі в цьому 1929 році». 

Храм розташовувався на території Іванівського цвинтаря (район третьої школи), вирізнявся елементами декорування церков Запорізької Січі, розписом з українськими орнаментами. 

Нагадаємо, два роки тому ГО «Моя провінція» спільно з Центр охорони та досліджень пам'яток археології провели пошукові роботи та встановили точне місце розташування церкви.

У жовтні 2022 року наказом Полтавської ОВА місце розташування сакральної споруди було внесено до переліку культурних пам'яток, а навесні цього року Лохвицька міська рада почала роботи з впорядкування місця, де стояла церква.

Там же похований і її настоятель Мусій Хоць. ГГО «Моя провінція» пропонує перейменувати вулицю Бурмистенка на честь священника – Митрополит Полтавський і Кременчуцький Федір та голова громадської ініціативи Історія УАПЦ, кандидат політичних наук, старший лейтенант ЗСУ Андрій Ковальов направили листи Лохвицькому міському голові Віктору Радьку з проханням підтримати цю історично обґрунтовану і аргументовану пропозицію.

🇺🇦 Бережемо українську ідентичність і відновлюємо історичну пам'ять!

#мояпровінція #МояЛохвиця #культура #церква #історія

https://www.facebook.com/andriy.kovalov